Коваль Анатолій Дмитрович

завідувач відділом науково-творчих досліджень з теорії та історії культури Інституту культурології Національної академії мистецтв України, кандидат філософських наук,  доцент (Київ)

            В умовах сьогодення взаємовплив релігії й культури залишається важливою культурологічною проблемою. В Посланні Президента України Віктора Януковича до Українського народу зазначається, що у сучасному складному і глобалізованому світі лише консолідовані і політично зрілі нації спроможні зберігати і розвивати свою соціокультурну ідентичність та самобутність, убезпечувати свій розвиток від зовнішніх та внутрішніх загроз. Наша спільність, наша ідентичність формуються на засадах громадянства, єдності і культурного розмаїття, широкого діалогу.

             Культура – це цілісний феномен її ідейно-естетичних, соціально-політичних та інших складових. Тому відродження української культури, що стало реальністю з проголошенням державної незалежності, неможливе без одночасного відродження тих релігійно-культурних феноменів, на основі яких формувалася українська ментальність і які поставали як елементи нашої культурної цілісності. Все це зумовлює необхідність аналізу релігії як складової української культури в усьому багатоманітті її функціональності. При цьому культурологічний аналіз дозволить не тільки оцінити роль релігії в житті людини, а й глибше проникнути в її сутність як суб'єкта культури.

            Після зняття обмежень на релігійне життя, реального забезпечення свободи совісті, повернення релігійності в нашу країну відбувалося вибухоподібним способом. Це можна прослідкувати і через показники особистої релігійності, і через динаміку змін релігійної мережі країни.

    На сьогодні в Україні функціонує понад тридцять п’ять  тисяч релігійних організацій ( в 1992 р. було 13 тисяч), в яких проводить служіння понад тридцять тисяч священнослужителів. В Україні діє 439 монастирів, 199 духовних навчальних закладів, біля 13 тисяч недільних шкіл при релігійних громадах, 377 церковних друкованих засобів масової інформації. Активна розбудова церковно-релігійної мережі супроводжується просуванням церкви до усіх сфер суспільного життя, які раніше були для неї закритими.

       Відповідно до результатів опитування Інститутом соціології Національної академії наук України в 2009 р., релігійність українців є однією з найвищих в Європі. Три чверті українців вважають себе «віруючими людьми», майже 90 відсотків позитивно відносяться до релігії і лише кожний дев’ятий (11%) назвав себе «невіруючим».  

      Не розглядаючи всіх позитивних і негативних сторін впливу релігії на життя суспільства, відзначимо, що в сучасний кризовий, перехідний період розвитку українського суспільства, коли зруйнована соціалістична система цінностей, розхитані основи пануючого раніше матеріалістичного світогляду й утворюється культурно-світоглядний вакуум, вплив релігії, особливо православ’я,  на духовне життя в Україні досить значний.

      Релігійні організацій докладають зусиль до розв’язання проблем соціально незахищених верств населення: облаштовують пункти безкоштовного харчування нужденних; забезпечують медичне забезпечення та лікування малозабезпечених; організовують літній відпочинок дітей з бідних сімей, дітей-сиріт та дітей-інвалідів; допомагають школам, будинкам-інтернатам, медичним закладам; створюють при храмах і монастирях дитячі будинки, школи-сиротинці, соціально-реабілітаційні центри, займаються духовною опікою громадян, які перебувають у виправних закладах тощо.     

      В силу попередньої професійної діяльності мені часто приходилось приймати участь в прийомах різних конфесій в честь значних релігійних свят. В них, як правило, брали участь багаті підприємці і банкіри, які під впливом релігійних організацій фінансували видання певної літератури, будівництва храмів, проведення фестивалів релігійної духовної музики, виставок художніх творів релігійної тематики. По різному можна розцінювати мотиви цих дій, я не впевнений, що всі вони це зробили б, якби не боялись кари божої за свої неблаговидні вчинки, але в результаті з’являються духовні надбання, які служать суспільству.

       З відродженням релігії в Україні, ростом кількості віруючих, людей які відчули потяг до релігії, зріс запит на твори духовного мистецтва релігійної тематики. Це спонукає митців, ремісників збільшити виробництво певної продукції, серед великої кількості плевели з’являються шедеври, високохудожні твори. Літератори звертаються до теми духовності, музиканти, композитори до створення і виконання відповідних творів. Тисячними тиражами випускаються диски з записами духовної музики, книги релігійної та духовної тематики. В недалекому минулому в церковних хорах були в більшості любителі похилого віку, тепер в них співають професіонали, народні і заслужені артисти, світила співу. Їх слухають мільйони людей, які відвідують православні церкви. Релігійні організації виступають організаторами та співучасниками проведення фестивалів, концертів духовної музики та співу, виставок, підтримують талановиту молодь.