Джулай Юрій Володимирович

доцент Національного університету ім. «Києво-Могилянська Академія»  (Київ)

«Про сучасні перспективи філософування в аналізі літературної класики»

1.          Без сумніву, критика структуралістських узагальнень К. Л.-Строса та Р. Якобсона щодо літературознавства з боку Ю. М. Лотмана підвищила рівень і без цього високої уваги до семіотичної моделі культури. В межах останньої було зроблено крок в бік радикальної  «текстуалізації» всіх складових культури. Врешті-решт це привело до відповідної гомогенізації культурних явищ на великих культурних інтервалах за рахунок відкриття феномену культурної «далекодії» певних ідей рухом по лінії: міф - архетип-літературна тема - авторські версії. Ось чому, згодом Ю. М. Лотман запропонував рухатись в культурі і в літературі, зокрема, від непомітних змін і накопичення творчого хаосу через культурний вибух до періоду великих симетрій текстів культури.

2.        Однією з помітних реакцій на бажання в добу пост-модерну покінчити з довірою до мета-наративів стало посилення привабливості ідей Ю. Кристєвої щодо «руйнування поетик» і ефективності «інтертекстуальності». Ці ідеї вдало резонують в ідею Ґ. Блума щодо «жаху перед запозиченням» як активно діючого репресивного мотиву у творчості письменників і поетів. Картина літературного процесу в такому випадку постає  боротьбою за неочікуваний поворот ідей і сюжетів  класиків, що з плином часу перетворює всі авторські відмінності на малопомітні, а боротьбу за оригінальність робить все менш і менш літературно ефективною, але як і раніше не менш трагічною і напруженою.

3.        Хоча ходу літературної моди не можна зупинити, слід зауважити, що власний досвід багаторічного досвіду вивчення праці М. В. Гоголя над поемою «Мертві душі», що починався саме під кутом зору ідеї «мап перечитування» Ґ. Блума, дав дещо інші за настроєм результати. По-перше, слід і надалі уважно ставитися до ідеї сумірності «читача та автора». У випадку праці М. В. Гоголя над «Мертвими душами» цей баланс сумірності автора та читача було виховано і накопичено в популярних журналах по лініях «цікавого і приємного», «цікавого і істини», «цікавого і корисного». На час праці М. В. Гоголя над поемою «систему координат» зустрічі «читача» та «автора» грав світ рубрик популярних часописів аж від другої половини ХVІІІ до гоголівської сучасності. Теми цих рубрик системно відтворені в багатьох обставинах розвитку сюжету в колі «не-активних героїв» і Чичикова, як першого активного героя. По-друге, такі одиниці журнальної літератури як переклади відомих філософів, короткі перекази і коментарі до їхніх ідей, переклади іноземних мислителів є частиною полемічної мови такого активного героя як автор і через автора стають важливою складовою тексту поеми.

4.        Але з цих висновків аж ніяк не випливає, що пояснення наслідування поемою «Мертві душі» балансу сумірності «автора» та «читача» з рубрик тодішніх популярних часописів достатньо для витискування ідеї ефективності поетик, які мають у М. В. Гоголя досить неординарні риторичні та естетичні корені свого походження. Скажімо, в «діалогах - поясненнях» автора читачеві невиразності багатьох персонажів поеми, М. М. Гоголь долучається до полеміки навколо традиції розрізнення зображувальних можливостей поезії та живопису.