Капуш Алла Іллівна
аспірантка
Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів)
«Мультикультуралізм і феномен культурного шоку»
Проблема взаємодії культур — тема не лише
актуальна, але й доволі делікатна. За останні два десятиліття відбулись сотні
семінарів, конференцій, симпозіумів, які в той чи інший спосіб були присвячені
темі "Діалог цивілізацій”, "Діалог культур”. Інтелектуальна еліта активно
дискутувала про форму і зміст подібного "діалогу”. В контексті даної
проблематики є як і її прихильники, так і невмовкаючі голоси крити. Чому в
демократичних суспільствах не спрацьовує механізм вирішення міжетнічних та
міжкультурних протиріч? І чи може у
таких суспільствах і надалі розвиватись політика мультикультуралізму? Феномен
мультикультуралізму привертає до
себе увагу гуманітаріїв – коли
все нагальніше постає питання
подальшого влаштування людської спільноти в
межах західної цивілізації
та в умовах
наростаючої глобалізації. Складні взаємини
різних людських громад,
ускладненість генетичного,
історико-культурного
походження укорінення, кожної
окремої особистості у світі,
в якому фактично
можна здолати будь-який
простір за мінімальний проміжок
часу, в такому світі питання
демократичної організації суспільного
буття стає першорядним. Існують різні, подекуди діаметральнопротележні точки зору на роль і
перспективи мультикультуралізму. Для одних мультикультуралізм — це необхідна
умова мирного міжкультурного співіснування. На думку других, надмірне
захоплення ідеями мультиультурлізму може призвести до втрати культурної
самобутності. Треті, які налаштовані найбільш критично, мультикультуралізм
характеризують як "новий тип модернізованого расизму”. Мультикультуралізм — політична ідеологія, що має на меті обґрунтування, збереження та вивчення соціокультурної
негомогенності суспільств. За матеріалами інтернетівської енциклопедії factmonster.com: "Мультикультуралізм або ж
культурний плюралізм — термін, що характеризує співіснування в межах однієї
території багатьох культур з тим, що жодна з них не є панівною”. На думку української дослідниці Н.О.Висоцької дефініції
мультикультуралізму можна згрупувати у своєрідні кластери навколо провідних
тлумачень цього явища: -
демографічно-описове, що констатує наявність у суспільстві чи державі етнічно
або расово різноманітних сегментів; - програмно-політичне – має
на увазі конкретні типи програм та політичних ініціатив, призначених реагувати
на етнічне розмаїття (в такому сенсі термін "мультикультуралізм” був вперше вжитий у доповіді 1965 року
Королівської комісії з питань білінгвізму та бікультуралізму в Канаді); -ідеологічно-нормативне – як гасло чи
модель політичної активності, що ґрунтується на соціологічних та
етико-філософських ідеях щодо місця людей з культурно відмінними ідентичностями
у суспільстві; -соціально-трансформативне — спрямоване на викорінення расизму, націоналізму, сексизму, гомофобії та здобуття
рівності для всіх груп суспільства; -історичне — наголошує на важливості вивчення та розуміння
якомога більшої кількості культур та взаємодії між ними. Представлена констатація факту
мультикультуралізму має безпосередній зв'язок із феноменом культурний шок. Мультикультуралізм
— це спосіб репрезентації культурної поліфонії, яка виділяється сьогодні як
універсальна властивість і осмислюється не лише як психологічний стан, а,
також, як особистісне вираження наслідків постмодерністського повсюдного
культурного взаємообміну. Звідси й зацікавленість феноменом культурний шок у
контексті концепції мультикультуралізму. Численні
дослідження з питань мультикультуралізму свідчать про те, що зміст і позитивний
результат багатогранних міжкультурних контактів залежать від вміння їх
учасників розуміти одне одного і досягати порозуміння. Та все ж, у ХХІ сторіччі ми стаємо свідками
того, що колізія культур проявляється деструктивно у соціально-психологічній,
економічній та політичній сферах нашого буття. Ці процеси стали виявом нового
феномену — феномену "культурного шоку”. Культурний
шок – це результат занурення непідготовленого глядача у незнайому культуру.
Його зміст полягає у конфлікті старих і нових культурних норм і орієнтацій;
старих, що притаманні індивіду як представникові суспільства, де він існував,
та нових, які характеризують суспільство, в яке він потрапив. Це конфлікт двох
культур на рівні індивідуальної свідомості. Культурний шок виникає, коли
знайомі психологічні фактори, що допомагали людині функціонувати у суспільстві,
зникають, а на їхньому місці з’являються невідомі та незрозумілі, що прийшли з
інокультурного середовища. Цей термін у зв'язку з такими процесами як
глобалізація, модернізація виходить за звичні межі. Культурний шок тепер
визначає не лише свідомість людини, а ним знаменуються усі культурні процеси як
такі.
| 
