Русаков Сергій Сергійович

випускник Інституту філософської освіти і науки

Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (Київ)

Сучасний етап розвитку людства можна охарактеризувати як поворотний пункт способі мислення та пізнанні світу, що обумовлено не тільки глибинністю внутрішнього змісту реальності, але й недостатньою ефективністю прийомів, якими користувалась людина до теперішнього часу. Більшість з них ігнорувались та не брались до уваги традиційною філософією та наукою.

У ХІХ столітті відбувається злам в раціоналістичній системі викладу ідей в філософії та науці. Замість категорій, понять, абстракцій автори у творах оперують образами, метафорами, звертають увагу на деталі, випадкове. Твори не підпорядковуються певним системам, схемам, причинно-наслідковій системі доказів, оперують не загальними абстрактними поняттями, а образами-метафорами. Головною відмінністю від творів класичної філософії є вільне поводження з будь-яким предметом, думкою, словом. Характерною особливістю творів є їх здатність полемізувати з традиційним трактуванням і пропонувати читачеві авторську версію світорозуміння, не претендуючи на вичерпне трактування теми.

У ХХ столітті в науці та мисленні сталась криза, яку спричинили усталеність, стереотипність, позитивізм знання, абсолютизація істини тощо. Вони заперечували багатовимірність мислення, можливість альтернативності шляхів рішення, можливості випадкового, визнавало тільки існування істини та протилежного. Подібна система лінійного, традиційного, суто раціоналістичного мислення породила всередині двадцятого століття протиріччя та антагонізми, які стали вирішуватись шляхом формування нової наукової парадигми та наукових концепцій.

Нова наукова парадигма орієнтована на розширення та реалізацію різних можливостей людського буття і тим самим сприяє формуванню людини відповідно до сучасності. Сучасна наукова парадигма є результатом формування нового художньо-ризоматичного типу мислення, яке дає змогу для поєднання знайомого й незнайомого, давновідомого й нового в різних комбінаціях, сприяє переосмисленню себе та свого місця в цьому світі. Вона утверджує себе в широкому контексті людських цінностей, в якому можливе повноцінне розкриття інтелектуальної та духовної гідності людини [2, с.109].

Саме такий підхід до роботи сприйняття оснований на моделі, що запропонував відомий учений Едварда де Боно у книзі  «Механізм думки» («The Mechanism of Mind») [1]. Як відомо, традиційне мислення пов’язане з аналізом, судженнями та дискусією як провідними оціночними механізмами. У стабільному світі цього було достатньо, оскільки, виявивши типові ситуації, можна було розробити для них стандартні рішення. Однак у сучасному швидко мінливому світі склалась потреба в новому мисленні. В якості прикладу мінливості приведемо Інтернет-мережу, яка є носієм постійно плинної інформації. Жодна сторінка в Інтернеті не зберігається в незмінному вигляді, вона постійно вдосконалюється. Немає жодної гарантії, що доступна сьогодні електронна сторінка буде такою ж завтра.

Наука відкрилась до нових вимог, які перед нею поставив час та стала використовувати можливості мислення, які ігнорувались раніше. Наукові відкриття потрясли основи не тільки мислення, а й самої мови, якою користується європейська наука. У своїх фундаментальних працях відомий фізик-теоретик Френк Капра робить висновок про глибинні зв’язки між досягненнями сучасною теоретичною фізикою і уявленнями східних релігійно-містичних вчень. Для пояснення парадоксальної картини реальності сучасні вчені змушені все частіше звертатися до форм парадоксального, метафоричного, інтуїтивного мислення.

Інтуїтивне мислення та пізнання не мають нічого спільного з законами логіки. Логічний висновок ґрунтується на зборі інформації, аналізі фактів і встановленню причинно-наслідкових зв’язків. Інтуїція відразу ж підказує готову відповідь. Перша думка є найправильнішою. Це положення давно увійшло до народної мудрості, прислів’я і приказки. Організація розумових процесів через інтуїтивне мислення та пізнання також знайшли втілення у багатьох методиках технічного винахідництва. Застосування інтуїції в даний час використовується як засіб стимуляції творчої діяльності. Таким  положенням, наприклад, користуються під час роботи за методом «мозкового штурму» розробленого А.Осборном.

Інтуїтивне мислення пов’язують з діяльністю правої півкулі мозку. Саме вона відповідає за творчу діяльність, створення абстрактних конструкцій, асоціацій та ірраціоналізм, в той час як ліва – логічне мислення. Вивчення цієї дивної особливості мозку триває не один рік і вже зроблені деякі цікаві відкриття. Англійські дослідники вивчали діяльність мозку індійських йогів під час медитації. У всіх випадках прилади показували інтенсивну роботу правої півкулі, у той час як ліве перебувало практично в сплячому стані.

ХХІ століття ускладнює завдання, що стоять перед людством і вимагає залученню нових можливостей для їх вирішення. Використовуючи виключно раціоналізм нові завдання не можна вирішити, тому можна припустити, що інтуїція у рамках домінуючого тепер художньо-ризоматичного мислення стає вагомим важелем освоєння світу. Вона здатна осягнути те, перед чим безсилі логіка і раціональне мислення, якщо використовувати не тільки у вигляді випадкових і швидкоплинних осяянь, а як метод пізнання. Таким чином ми можемо стверджувати, що якщо в ХІХ століття були закладені підвалини у зламі раціоналістичної системи викладу ідей, то в ХХІ столітті відбувається злам над  раціоналістичним способом пізнання світу.

Використана література:

1.      Боно Э. Латеральное мышление.  Учебник творческого мышления / Э. Боно. – М. : Попурри, 2005. – 384 с.

2.      Кримський  С.Б. Запити філософських смислів / С.Б. Кримський. – К. : Вид. ПАРАПН, 2003. – 240 с.