«Моральна культура сучасного студентства»

Олег Петрович Магеря, кандидат філософських наук,

доцент кафедри етики та естетики

Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова

Сучасне українське суспільство переживає складний етап свого розвитку, що спричиняється трансформацією його політичної, економічної та соціальної систем, зміною особистісних та культурних цінностей, духовно-моральних орієнтирів, інтеграцією у світове співтовариство зі збереженням власної самобутності. Вибіркові соціологічні анкетування студентів технічних вищих навчальних закладів України засвідчують, що смисл свого життя 61, 9% вбачають у створенні міцної сім’ї й вихованні дітей. Нижче за цією шкалою цінностей розташовані високий рівень життя (52,8%) та самовираження (40,1%). Дедалі небезпечнішим стає збільшення загалу освічених, але бездуховних інтелектуалів, яким небезпечно довіряти керування сучасними надпотужними енергетичними системами. Вони здебільшого заздалегідь налаштовані на прийняття технічних, економічних та політичних рішень без врахування їх моральних, соціальних та екологічних наслідків. В таких умовах актуалізується потреба у професіоналові з високим рівнем моральної та психологічної культури, яка виховується в людині з раннього дитинства.

Одним з найактивніших будівничих такої культури виступає вчитель, який стоїть біля витоків усіх земних та космічних професій. Пілотажні дослідження російських та українських соціологів засвідчують, що студенти, згадуючи шкільні роки, вважають своїм кращим педагогом людей високої моральної культури, тоді як якості вчителя-предметника відсуваються на другий план. У відповідності з уявленнями студентів про вчителя-інтелігента, йому мають бути притаманні високий професіоналізм, індивідуальна неповторність й цікавість для вихованців, комунікабельність, толерантність, уміння зберігати гарний настрій, принциповість, висока відповідальність та совісність. Проблема інтелігентності у сучасних умовах є надзвичайно актуальною, вона буквально «стукає у двері» вищих педагогічних навчальних закладів, загальноосвітніх шкіл, особливо шкіл нового типу – гімназій, ліцеїв і т.п. Загострюється необхідність подальшої науково-соціологічної розробки зазначеної проблеми. Її доцільно включати у програми філософії, соціології та педагогіки в усіх вищих навчальних закладах як зажаданий часом момент гуманізації та гуманітаризації освіти. Хоча й нормативний курс етики читається не повсюдно, оскільки віднесений до факультативних дисциплін, або читається у вигляді дивовижного «кентавру» - «етика і естетика» за мінімальної кількості виділених адміністрацією годин.

Студентська молодь повинна засвоювати нову планетарну етику, нову систему цінностей й навчитися жити на її основі. Сучасний моральний імператив полягає в необхідності переходу від національно-егоїстичних цінностей до транснаціональних, універсально-гуманістичних. Педагогам-гуманітаріям слід культивувати етику та педагогіку розуміння, прагнути, щоб нове покоління освітньо-наукової інтелігенції не тільки і не просто знало, що саме й чому відбуваються в Україні і світі, але й розуміло, чому сучасний стан справ є саме таким, а не інакшим, щоб вони вчиняли у відношенні до інших людей так, як їм хочеться, щоб вчиняли щодо них. 

Сучасна концепція морального виховання студентської молоді має будуватися у відповідності з рядом засадничих принципів:

-         гуманізму щодо об’єктів виховання, ґрунтуючись на ставленні до особистості молодої людини як самоцінності;

-         духовності, що виявляється у формуванні в молодої людини смисложиттєвих духовних орієнтацій, потреби освоєння та продукування цінностей культури, дотримання загальнолюдських норм гуманістичної моралі й інтелігентності;

-         толерантності (терпимості) як принципу виховання молоді в умовах плюралізму думок, оригінальних ідей для розв’язання актуальних проблем; терпимість до думок інших людей, врахування їхніх інтересів; терпимість до інакомислення та інших культур, іншого способу життя;

-         розумної індивідуалізації, що полягає у набутті якомога повнішої свободи вияву індивідуальних здібностей майбутніх спеціалістів, орієнтації на прогресивні інтереси та потреби й на цій основі реалізовувати свою творчу активність.

                                                                                                                                                    Література: 

1. Головатый Н.Ф. Социология молодежи: Курс лекций. – К., 1999.
2. Ильинский И.М. Молодежь и молодежная политика. – М., 2001.
3. Петров Ю.П. Студент педвуза: поиск стимулов к развитию интеллигентности // Проблемы воспитания студентов в современном вузе. – Екатеринбург, 1997.
4. Социология молодежи: Учебник / Под ред. В.Т. Лисовского. – СПб, 1996.