Волинець Світлана Вікторівна

старший викладач  Криворізького економічного інституту Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана (Кривий Ріг)

Культурна неоднорідність сучасного світу  потребує нового рівня осмислення співіснування представників різних культур. Зростання міграційних потоків породжує соціальні протиріччя, в основі яких закладений конфлікт інтересів: боротьба за робочі місця, за гідний рівень життя, за право на відповідну освіту тощо. Часто ці «виклики» ускладнюються ще і непорозуміннями, що мають етнічне забарвлення: незнання мови, відмінність релігії, культури. Ми нерідко сьогодні спостерігаємо факти агресивної поведінки по відношенню до представників інших національностей, обмеження громадських прав представників окремих національних меншин на рівні держави. Основна причина полягає у  невмінні і в небажанні чути «Іншого», у невизнанні соціокультурної «другості», «інакості» Іншого.

Різні культурні групи створюють своєрідну етнокультурну мозаїку, завдяки якій усі культури збагачуються за рахунок одна одної. Вивчення іншої культури – це є відкриття Іншого, що є важливою передумовою для саморозкриття, актуалізації власного творчого потенціалу, постійного корегування власних стереотипів. 

Відмова сучасних держав від ідеалу культурної гомогенності і забезпечення культурної різноманітності, сприяє відродженню культурних ідентичностей. Однак, наявність етнокультурної та мовної розмаїтості ще не може бути підставою для визнання суспільства мультикультурним, бо представники різних етнічних груп можуть належати і до однієї культури, в залежності від самоусвідомлення своєї ідентичності. Важливим критерієм для визнання етнічної особливості на рівні суспільства є здатність етнічної групи відтворювати свою ідентичність.  

У основі кожної конкретної культури лежить конкретна модель світу, що визначає світогляд людини, характер творчості, ведучу культурну парадигму, спектр моральних та естетичних імперативів для діяльності людини. Ці моделі є результатом культурно-історичної практики.  Модель допомагає зрозуміти унікальність та неповторність духовних та матеріальних феноменів конкретної культури, її глибинний внутрішній зміст.  Приймаючи участь у живому ланцюгу передачі інформації між поколіннями, людина найбільше прагне віднайти свою «нішу» у соціумі для реалізації своєї людської гідності.

Концепція мультикультуралізму прийшла на зміну концепції «плавильного котла», бо асимілятивна ідеологія в країнах Заходу не знайшла підтримки в житті. У мультикультурному суспільстві людина зберігає свою ідентичність попри впливи на неї інших культур.  Мультикультуралізм вже давно визнаний як один з основних постулатів існування світової спільноти. 

Філософія мультикультуралізму сприяє розвитку діалогу та багатобічної співпраці між представниками різних національностей, етнічних та культурних спільнот, а також в рамках теорії культури спрямована на:

·         вивчення особливостей  шляхів самотворення людини в контексті локально-етнічних культур

·         аналіз картин та моделей світу, що втілюють мудрість буття, сакральні образи, архетипи національного менталітету, творчі знахідки

·         пошук шансів виживання людини

·         розуміння духовності окремого народу, символіки та особливості конструювання буття

·         дослідження долі національних цінностей та їх трансформацію

·         усвідомлення соціокультурної проблематики

Серед теоретичних проблем  дослідження мультикультурного проекту, можна виділити і проблему множинності трактувань поняття «мультикультуралізм».

Людина здатна на безкінечну рефлексію, на інтерпретацію світу, самоінтерпретацію. Щоб не бути безсилою перед завтрашнім днем, щоб не боятися невідомого, людина змушена конструювати, моделювати своє майбутнє. Часто намагання зазирнути у майбутнє породжує усвідомлення своєї мізерності перед світом, почуття безнадійності.  Не можна знайти ключ для замка, будова якого не відома. Але з іншого боку моделювання майбутнього дає людині шанс осмислити свої наміри, продумати цілі своїх дій, поводитися більш раціонально, правильно, впевнено. Моделі – це прототипи, плани, гіпотетичні конструкції різного роду, що є путівником для дії. 

Моделювання розвитку неоднорідного, фрагментованого, полікультурного суспільства сприяє пошуку шляхів подолання напруги у ньому. Через моделювання людство прагне віднайти спосіб дії, технологію та інструменти для побудови гармонійного суспільства.

Висновки.  До переваг мультикультурного підходу до вивчення різних культур світу належать збереження культурного плюралізму, визнання й захист багатоманітних меншин, відмова від ксенофобії, шовінізму, расових упереджень. Недоліки проявляються в надмірній політизації соціальних взаємин, інституціалізації культурних відмінностей, ігноруванні ліберального принципу пріоритету прав індивіда. Лише при умові пріоритету загальнолюдських  цінностей та дотримані прав людини мультикультуралізм може стати об’єднавчою ідеологією.