Напрям ІІ: Гуманітарна освіта

Секція 1: Гуманітарна освіта: між Болонським процесом і традиціями європейських університетів

Останнім часом лунає багато закликів щодо необхідності гуманізації та гуманітаризації сучасної  освіти. Однак постає питання — що мається на увазі, коли йдеться про ці процеси і який із них має стати на сьогодні пріоритетнішим?

Гуманітаризація — це перенесення акценту на гуманітарні дисципліни у освітньому процесі. Гуманізація ж освіти передбачає, насамперед, орієнтованість педагога на індивідуальні риси кожного учня, взаємоповагу і довіру між учителем і учнем. В цьому контексті поняття гуманізації часто вживається разом з поняттям демократизації освіти.

Однак чи правомірним є зведення поняття гуманізації освіти лише до сфери взаємостосунків і чи не варто включати сюди окрім врахування психологічних особливостей учня та студента також виховання людської гідності і моральної та громадянської свідомості?

Гуманісти доби Відродження, говорячи про Studia Humanitatis, мали на увазі такі дисципліни, що вивчають людину з точки зору її особливостей і сприяють її загальному розвитку і звеличенню, формують людину й розвивають її духовну природу і включали до них поезію, історію та філософію. 

Однак сьогодні гуманітарна освіта є настільки ж замкнутою, як і технічна. В.М. Розін та С.К. Булдаков, наприклад, ототожнюють поняття гуманізації та гуманітаризації і вживають в такому сенсі: «гуманізація технічної і технізація гуманітарної освіти» [2, с. 162], наголошуючи на необхідності встановлення діалогу між ними. Дійсно, однією з проблем сучасної освіти є надмірна її спеціалізація, що призводить до виключення людини, що є суб’єктом освітнього процесу із реалій сучасного світу з усіма його проблемами і негараздами.

А Х. Ортега-і-Гассет зауважує, що для формування загальної культури особистості, що, на його думку, має бути найголовнішим завданням Університету, необхідно включити в програму навчання в першу чергу фізику, біологію, історію, соціологію та філософію, тобто ті дисципліни, що роблять з людини пересічної людину культурну [1, с. 88]. Класичний Гумбольдтівський університет мав на меті дати студенту професійну освіту і створити умови для наукової діяльності, вважає іспанський філософ, однак сьогодні більш актуальним є повернення до ідеалів Середньовічного університету з його орієнтацією на високу освіту.

В такому разі гуманізація виходить за межі гуманітаризації освіти і стає загально цивілізаційним імперативом сьогодення, що покликаний виховувати людину, свідому щодо тих процесів, що відбуваються у світі, готову до діалогу і таку, що має власну гідність.

Література:

1.      Ортега-і-Гасет Х. Місія Університету // Ідея Університету: Антологія. – Львів, 2002.

2.      Розин В.М., Булдаков С.К. Философия образования. Учебное пособие - Кострома: КГУ, 1999.- 284 с.