«Шляхи вдосконалення професійно-мовленнєвої підготовки майбутніх фахівців у контексті Болонського процесу»

Вікторова Леся Вікторівна

викладач кафедри німецької та французької мов

Національного університету біоресурсів та природокористування України, Київ

Напрям ІІ: Гуманітарна освіта

Секція 1. Гуманітарна освіта: між Болонським процесом та традиціями європейських університетів

Інтенсивні зміни в суспільному житті країни на початку ХХІ ст., пов’язані з глобалізацією світової економіки, її загальною інформатизацією, зумовлюють висування нових, більш жорстких вимог до професійної підготовки сучасних фахівців. В умовах науково-технічного прогресу важливого значення набувають теоретико-методологічні, соціально-психологічні, організаційно-педагогічні та методичні аспекти широкомасштабної проблеми повноцінного професійного розвитку випускників вищих навчальних закладів у напрямі сформованості у них професійної компетентності, що включає й мовленнєвий аспект.

У зв’язку з цим, проблеми формування мовленнєвої, мовної та комунікативної компетентності, мовної особистості та свідомості, термінологічної компетентності досліджують вітчизняні та зарубіжні науковців. Збагачення мовлення майбутніх фахівців професійно-орієнтованою лексикою досліджували Б. Глухов, Є. Копіца,
Л. Прокопенко; методичні засади роботи із засвоєння термінів – М. Баранов,
Л. Барановська, О. Горошкіна, Т. Донченко, С. Караман, Н. Костриця, І. Кучеренко,
Т. Ладиженська, В. Мельничайко, А. Нікітіна, М. Пентилюк, М. Шкільник та інші вчені.

Аналіз наукових досліджень свідчить, що на шляху вирішення загальних питань фахової підготовки студентів у вищих навчальних закладах у напрямі формування ними складу професійної лексики виникають певні труднощі, пов’язані з недооцінкою студентами та викладачами актуальності вдосконалення термінологічної підготовки за помітної технологічної еволюції; недостатньою розвиненістю у випускників мовленнєво-комунікативних умінь та здібностей щодо ефективної інформаційно-професійної діяльності; недостатнім рівнем володіння випускниками вищих навчальних закладів термінологічними знаннями і вміннями як засобом пізнання та професійного спілкування.

Аналіз літератури з досліджуваної проблеми свідчить, що професійно-термінологічна компетентність (ПТК) майбутнього фахівця все ще не отримала всебічного наукового висвітлення, не була предметом спеціального дослідження та фрагментарно розглядалася у різних аспектах (психологічному, лінгвістичному, комунікативному). Вивчення змісту таких понять, як “мовна особистість”, “мовна компетентність”, “комунікативна компетентність”, “мовна свідомість”, “професійно-мовленнєва комунікація”, характеристика термінів як наукової основи лексичного складу професійного мовлення та його ролі у професійній діяльності дає змогу визначити поняття професійно-термінологічної компетентності. Остання як складова професійної компетентності, відображає готовність і здатність фахівця демонструвати належні особистісні якості в ситуаціях професійного спілкування, мобілізуючи для цього знання фахової термінології, вміння та навички використовувати з точністю і лінгвістичною правильністю терміни в усному і писемному професійному мовленні відповідно до нормативних вимог.

Сукупність зв’язків між елементами професійно-термінологічної компетентності як системи можна розглядати в межах таких взаємопов’язаних компонентів: когнітивного, мотиваційного, комунікативного та рефлексивного. 

Більш ґрунтовно зміст професійно-термінологічної компетентності відображають її функції: інформаційно-комунікативна, аналітико-конструктивна, діяльнісно-регулятивна, формувально-розвивальна  та профілактико-виховуюча.

Ефективність процесу формування професійно-термінологічної компетентності визначається наявністю раціонального інструментарію для його діагностування, який на основі надійних та уніфікованих критеріїв і показників дасть змогу оцінювати результати педагогічного процесу. Відповідно виникає необхідність розробки чіткої системи вимірювання рівня сформованості професійно-термінологічної компетентності. Загальні підходи до вирішення зазначеної проблеми з огляду на результати психолого-педагогічних досліджень спрямовані на аналіз тріади критеріїв (пізнавального, мотиваційного та діяльнісного). Кожний критерій досліджуваної компетентності має свою систему показників, яка характеризує його якісні та кількісні зміни

Формування професійно-термінологічної компетентності передбачає наявність відповідної організації навчального процесу та створення сприятливих педагогічних умов, які полягають в усвідомленні студентами значущості професійно-термінологічної компетентності; систематичній і неперервній мотивації ґрунтовного оволодіння професійною лексикою; сформованості професійної компетентності викладача; цілеспрямованому відборі й структуруванні змісту навчального матеріалу; реалізації системи методів навчання, спрямованих на поетапне оволодіння фаховою термінологією

Крім того, формування професійно-термінологічної компетентності детермінується загальнодидактичними принципами (науковості, свiдомого засвоєння знань, систематичності й послідовності навчання, міцності засвоєння знань, індивідуального підходу до студентів тощо) та конкретизується специфічними принципами навчання (міждисциплінарності, орiєнтацiї на майбутню професiйну діяльність).

Отже, формування професійно-термінологічної компетентності фахівця – це систематична, добре організована, цілеспрямована робота, пов’язана з усіма розділами й темами мовного курсу у вищій школі. Особливу увагу слід приділяти розширенню термінологічного словника студентів, яке здійснюється під час вивчення усіх дисциплін, але активізація вже відомих лексем досягається лише за допомогою різних вправ. Успіх цієї роботи значною мірою залежить від урахування системних зв'язків, які характеризують лексику. Важливо, щоб терміни сприймались і засвоювались студентами не ізольовано одне від одного, а певними комплексами. Це має бути враховано в текстах вправ, у яких пропонуємо подавати матеріал на основі смислових, лексико-граматичних, словотвірних, стилістичних особливостей. Основою словникової роботи є опора на лексичне значення слова. Саме з цим пов’язується зміст цієї роботи: пояснення значень нових лексем, установлення спільного і відмінного в семантиці термінів, системних відношень між термінами, добір відповідних фахових термінів для конструювання певного висловлювання, виявлення лексичних недоліків свого і чужого мовлення.

На основі проведених досліджень можна стверджувати, що одним із шляхів оновлення змісту сучасної освіти та узгодження його із сучасними потребами інтеграції до європейського та світового освітніх просторів є орієнтація навчальних програм (стандартів) на набуття ключових компетентностей. Одним із головних напрямів поліпшення цього процесу є вдосконалення професійно-мовленнєвої підготовки фахівців шляхом більш ґрунтовного оволодіння ними понятійним апаратом наук, що становлять основу навчання за фахом.

Перспективними напрямами досліджень з розробки питань формування професійно-термінологічної компетентності майбутніх фахівців є пошук ефективної методики збагачення словникового запасу студентів термінологічною лексикою.