Головна
Реєстрація
Вхід
Вівторок
23.04.2024
23:52
| RSS
Студентське наукове товариство Інституту філософської освіти і науки


  • Головна сторінка
  • Інформація про сайт
  • Каталог файлів
  • Каталог статей
  • Форум
  • Фотоальбоми
  • Гостьова книга
  • Зворотній зв'язок
  • ПРОЕКТ ПГК
  • Дошка оголошень
  •  
    
    Наша електронна скринька NTSA_IFON@NPU.EDU.UA
    Категорії розділу
    Мои статьи [24]
    Конференції [29]
    Розміщуються матеріали конференцій, які проводяться Науковим товариством чи за його партнерства

     Каталог статей 
    Головна » Статті » Мои статьи

    Навіщо займатись філософією у ХХІ столітті?

       Щоб відповісти на це питання, треба зрозуміти, що ж таке філософія і для чого вона взагалі потрібна. На мою думку, філософія – це в першу чергу безцінна величезна кількість мудрих думок, зібраних в єдине ціле. Ще з сивої давнини людство шукало відповіді на такі запитання: «що так людське життя?», «чи має воно сенс?», «чи є життя після смерті?», «хто створив весь світ і людей?» і «чи істина єдина, і якщо так, то якою вона має бути?». Часто міркуючи над цим, я запитую і саму себе, а й справді, який сенс жити, якщо ти не маєш сенсу свого життя, якщо ти не знайшов себе самого в цьому світі, якщо не знайшов свого покликання? На мою думку, це більше схоже на існування, ніж на повноцінне життя

       Останнім часом я стала часто спостерігаю за людьми, за їхнім життям, їх пріоритетами, цінностями, цілями. І знаєте, що я помітила? В наш час люди стали надзвичайно замкнутими, вони бояться довіряти один одному, та що там, – вони навіть бояться вірити  у щось. Бояться дивитися вперед, бояться просто щось змінювати у своєму житті. Їхні думки направлені лише на щось буденне: побутові проблеми, сім’я, друзі, робота… Вони навіть і не замислюються, що може бути щось інше, крім сірої буденності, якою наповнене їхнє життя, щось особливе і нове. Щось таке, що може змінити їхнє життя на краще. І мене це дуже дивує. Наше життя сповнене несподіванок, різних цікавих обставин і ситуацій. Дивно, що ми звикли помічати в них лише неприємні речі, бачити все з гіршої сторони, але що найцікавіше: все, що нам здається таким жахливим, в один момент може обернутися для нас чимось хорошим.

       І взагалі, мені здається, що сьогодні люди сприймають світ занадто реалістично. Адже в нашому світі є всі можливості для здійснення наших мрій, на жаль, люди розучилися мріяти. Кудись зникає абстрактне мислення, все сприймається занадто буквально. А мені здається, що якщо на 100% жити однією реальністю – нічого не досягнеш. Якщо людина мріє и вірить у щось, вона отримає це і в цьому навіть не може бути сумнівів, адже саме мрії ведуть нас вперед. Багато людей просто відмовляються від своїх мрій тільки через те, що не можуть повірити, що вони коли-небудь здійсняться. 

       Часто ці люди жалкують, що не скористалися можливостями, проте вже пізно. Ми так часто робимо помилки, адже кожен із нас має право на помилку; ми всі не ідеальні. Просто не треба повторювати ці помилки наступного разу. Не треба жаліти про минуле, адже ми все одно нічого не зможемо повернути. З нашого життя треба пам’ятати лише приємні враження і чудові моменти. Ми так часто падаємо, морально губимось у світі, помиляємось і здається, що весь світ відвернувся від нас і це вже кінець всьому. Проте, Бог завжди посилає нам людину, яка дає нам руку допомоги і піднімає на ноги. Ми так часто кажемо «Не можу», хоча насправді все наше майбутнє залежить від нас. 

       Так от, до чого я це все веду. Головне в житті – зробити правильний вибір. Коли ми знаходимо свій сенс життя ми знаходимо і себе в цьому світі. У нас з’являється привід жити. У кожного він свій. Але найгірше – не мати взагалі ніякого сенсу. В такому випадку це просто жалюгідне існування. І саме філософія допомагає нам знайти цей сенс. Вона нам дає таку глибинну мудрість, з якої ми черпаємо безцінні знання. Користуючись мудрими думками і порадами філософів, ми вчимося мудро жити, особливо коли в житті з’являються якісь випробування. А щодо випробувань скажу, що якби нам не було важко в житті, треба пам’ятати слова Ф. Ніцше: «те, що нас не вбиває, робить нас сильнішими». Всі випробування вчать нас чомусь. Ми вчимося на помилках, рефлексуємо над тим, як порівнювати прості речі,  аналізуємо, як відрізняти добро від зла і робити правильний вибір. Часто люди живуть сьогоднішнім днем, не замислюючись, що ж їх очікує завтра. Але цього завтра може і не бути. І треба добре подумати перед тим, як приймати якесь рішення. Саме філософія вчить нас цьому мисленню – думати глибше, абстрактно, думати наперед, прораховувати наслідки.

       Коли людина починає пізнавати саму себе, роздумувати, спостерігати за людьми, вона вчиться читати «між рядками». Наприклад, ті ж давньогрецькі мислителі Левкіпп та  Демокріт, які вважали, що все складається з атомів, а наш світ існує лише до межі, де є атоми, або Платон, який висунув фундаментальні вчення про ідеї, кохання, душу, благо. І багато інших філософів. Всі вони намагалися подивитися на світ безмежно, глибинно, абстрактно, з уявою.

       Особисто ж мене, надихнуло вчення атоміста Демокріта, в якому він порівнював атоми з суспільством. Кожен атом має свою форму і він індивідуальний, як і кожен з нас. І коли я писала чергову доповідь на семінар, то дещо спало мені на думку. Я писала його на аркуші у клітинку, у кожному рядку. І побачила, що як і атом – кожна з літер різні. І коли я переходила на наступний рядок, то деякі попередні заважали мені при написанні інших літер (наприклад букви «д», «у», «з» та ін.). Кожну людину можна порівняти з однією з цих літер. Адже у кожного з нас свій характер, свій темперамент, крім того, інколи одна «літера» заважає іншій, але тим не менш, коли в нас є спільні ідеї, інтереси, ми об’єднуємося у так звані «слова» (спільноти, групи), кожне з яких означає свій сенс. Я просто включила уяву, і почала мислити абстрактно. Філософія – це скарбниця знань. І поки ми займаємося філософією, ми мислимо. А якщо людина перестане мислити, вона деградує.

       Люди так часто говорять: «Чому в мене все, не як у казці?». Вони зациклюються при цьому на цих своїх проблемах, і навіть не намагаються шукати вихід. Нерозв’язних ситуацій немає, а якщо ми живемо на цій землі, то ми обов’язково живемо для когось/чогось, з певною метою. У кожного з нас є своє призначення, своє, образно кажучи, завдання, і коли ми знаходимо його, ми віднаходимо самих себе. Для цього ж необхідно перш за все міркувати, вірити, сподіватись мріяти. В жодному разі я не кажу жити самими мріями. Потрібно мріяти і сміливо йти до здійснення своїх мрій. Не треба боятися мріяти, вірити в чудеса, адже кожен із нас може зробити власну казку. Віддатися почуттям, фантазії, включити уяву і просто слухати своє серце. Воно завжди підкаже правильний шлях, а без філософії це було б неможливим.

    Категорія: Мои статьи | Додав: San-Antonio (04.12.2011)
    Переглядів: 1799 | Рейтинг: 3.5/2
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]

    Форма входу

    Друзі сайту

    Copyright MyCorp © 2024
    Сайт управляється системою uCoz