Щоб відповісти на це питання, треба зрозуміти, що ж таке
філософія і для чого вона взагалі потрібна. На мою думку, філософія – це в
першу чергу безцінна величезна кількість мудрих думок, зібраних в єдине ціле.
Ще з сивої давнини людство шукало відповіді на такі запитання: «що так людське
життя?», «чи має воно сенс?», «чи є життя після смерті?», «хто створив весь
світ і людей?» і «чи істина єдина, і якщо так, то якою вона має бути?». Часто міркуючи
над цим, я запитую і саму себе, а й справді, який сенс жити, якщо ти не маєш
сенсу свого життя, якщо ти не знайшов себе самого в цьому світі, якщо не
знайшов свого покликання? На мою думку, це більше схоже на існування, ніж на
повноцінне життя
Останнім часом я стала часто спостерігаю за людьми, за
їхнім життям, їх пріоритетами, цінностями, цілями. І знаєте, що я помітила? В наш
час люди стали надзвичайно замкнутими, вони бояться довіряти один одному, та що
там, – вони навіть бояться вірити у
щось. Бояться дивитися вперед, бояться просто щось змінювати у своєму житті. Їхні
думки направлені лише на щось буденне: побутові проблеми, сім’я, друзі, робота…
Вони навіть і не замислюються, що може бути щось інше, крім сірої буденності, якою
наповнене їхнє життя, щось особливе і нове. Щось таке, що може змінити їхнє
життя на краще. І мене це дуже дивує. Наше життя сповнене несподіванок, різних
цікавих обставин і ситуацій. Дивно, що ми звикли помічати в них лише неприємні
речі, бачити все з гіршої сторони, але що найцікавіше: все, що нам здається
таким жахливим, в один момент може обернутися для нас чимось хорошим.
І взагалі, мені здається, що сьогодні люди сприймають
світ занадто реалістично. Адже в нашому світі є всі можливості для здійснення
наших мрій, на жаль, люди розучилися мріяти. Кудись зникає абстрактне мислення,
все сприймається занадто буквально. А мені здається, що якщо на 100% жити
однією реальністю – нічого не досягнеш. Якщо людина мріє и вірить у щось, вона
отримає це і в цьому навіть не може бути сумнівів, адже саме мрії ведуть нас
вперед. Багато людей просто відмовляються від своїх мрій тільки через те, що не
можуть повірити, що вони коли-небудь здійсняться.
Часто ці люди жалкують, що не скористалися можливостями,
проте вже пізно. Ми так часто робимо помилки, адже кожен із нас має право на
помилку; ми всі не ідеальні. Просто не треба повторювати ці помилки наступного
разу. Не треба жаліти про минуле, адже ми все одно нічого не зможемо повернути.
З нашого життя треба пам’ятати лише приємні враження і чудові моменти. Ми так
часто падаємо, морально губимось у світі, помиляємось і здається, що весь світ
відвернувся від нас і це вже кінець всьому. Проте, Бог завжди посилає нам
людину, яка дає нам руку допомоги і піднімає на ноги. Ми так часто кажемо «Не
можу», хоча насправді все наше майбутнє залежить від нас.
Так от, до чого я це все веду. Головне в житті – зробити
правильний вибір. Коли ми знаходимо свій сенс життя ми знаходимо і себе в цьому
світі. У нас з’являється привід жити. У кожного він свій. Але найгірше – не
мати взагалі ніякого сенсу. В такому випадку це просто жалюгідне існування. І
саме філософія допомагає нам знайти цей сенс. Вона нам дає таку глибинну
мудрість, з якої ми черпаємо безцінні знання. Користуючись мудрими думками і
порадами філософів, ми вчимося мудро жити,
особливо коли в житті з’являються якісь випробування. А щодо випробувань скажу,
що якби нам не було важко в житті, треба пам’ятати слова Ф. Ніцше: «те, що нас
не вбиває, робить нас сильнішими». Всі випробування вчать нас чомусь. Ми
вчимося на помилках, рефлексуємо над тим, як порівнювати прості речі, аналізуємо, як відрізняти добро від зла і
робити правильний вибір. Часто люди живуть сьогоднішнім днем, не замислюючись,
що ж їх очікує завтра. Але цього завтра може і не бути. І треба добре подумати
перед тим, як приймати якесь рішення. Саме філософія вчить нас цьому мисленню –
думати глибше, абстрактно, думати наперед, прораховувати наслідки.
Коли людина починає пізнавати саму себе, роздумувати,
спостерігати за людьми, вона вчиться читати «між рядками». Наприклад, ті ж
давньогрецькі мислителі Левкіпп та
Демокріт, які вважали, що все складається з атомів, а наш світ існує
лише до межі, де є атоми, або Платон, який висунув фундаментальні вчення про
ідеї, кохання, душу, благо. І багато інших філософів. Всі вони намагалися подивитися
на світ безмежно, глибинно, абстрактно, з уявою.
Особисто ж мене, надихнуло вчення атоміста Демокріта, в
якому він порівнював атоми з суспільством. Кожен атом має свою форму і він
індивідуальний, як і кожен з нас. І коли я писала чергову доповідь на семінар,
то дещо спало мені на думку. Я писала його на аркуші у клітинку, у кожному
рядку. І побачила, що як і атом – кожна з
літер різні. І коли я переходила на наступний рядок, то деякі попередні
заважали мені при написанні інших літер (наприклад букви «д», «у», «з» та ін.).
Кожну людину можна порівняти з однією з цих літер. Адже у кожного з нас свій
характер, свій темперамент, крім того, інколи одна «літера» заважає іншій, але
тим не менш, коли в нас є спільні ідеї, інтереси, ми об’єднуємося у так звані
«слова» (спільноти, групи), кожне з яких означає свій сенс. Я просто включила
уяву, і почала мислити абстрактно. Філософія – це скарбниця знань. І поки ми
займаємося філософією, ми мислимо. А якщо людина перестане мислити, вона
деградує.
Люди так часто говорять: «Чому в мене все, не як
у казці?». Вони зациклюються при цьому на цих своїх проблемах, і навіть не
намагаються шукати вихід. Нерозв’язних ситуацій немає, а якщо ми живемо на цій
землі, то ми обов’язково живемо для когось/чогось, з певною метою. У кожного з
нас є своє призначення, своє, образно кажучи, завдання,
і коли ми знаходимо його, ми віднаходимо самих себе. Для цього ж необхідно перш
за все міркувати, вірити, сподіватись мріяти. В жодному разі я не кажу жити
самими мріями. Потрібно мріяти і сміливо йти до здійснення своїх мрій. Не треба
боятися мріяти, вірити в чудеса, адже кожен із нас може зробити власну казку.
Віддатися почуттям, фантазії, включити уяву і просто слухати своє серце. Воно
завжди підкаже правильний шлях, а без філософії це було б неможливим.
|