Навіщо займатись філософією у XXI ст?

Філософія торкається усіх проблем, важко знайти сферу, на яку філософія не матиме свого впливу.

Всеосяжність її простежується навіть в кількості направлень філософії. Наведу деякі з них, з коротким тлумаченням.

1)                          Філософія Науки – область філософії, що вивчає науку як специфічну сферу людської діяльності і як систему знань, що розвивається. Хоча філософське та загалом гносеологічне та методологічне вивчення має довгу історію, сам напрям став найбільш поширеним у ХХ ст.

2)                          Філософія Права – філософське осмислення сутності права, його появи, зв’язку з іншими явищами об’єктивного духу. Вона розглядає право з логічної, гносеологічної, психологічної, соціологічної та етичної точки зору.

3)                          Філософія Мови – дослідження мови з точки зору її походження, сутності і функцій в соціумі, в розвитку культури. Вона долучається до історії мови, мовознавства, вона охоплює психологію, біологію, логіку мови.

Можна дуже довго продовжувати цей список адже він є нескінченним через всеохопність філософії.  

         "Любов до мудрості” прагне раціональними засобами створити гранично узагальнену картину світу і місця людини в ньому. На відміну від міфологічного і релігійного світогляду, що спирається на віру, філософія базується на теоретичних методах осягнення дійсності, використовуючи особливі логічні та гносеологічні критерії для обґрунтування своїх положень. Необхідність філософського пізнання світу корениться у динаміці соціального життя та диктується реальними потребами пошуку нових світоглядних орієнтирів, що регулюють людську діяльність. В розвитку соціуму завжди постають епохи, коли раніше складені орієнтири, виражені системою універсалій культури перестають забезпечувати відтворення та щеплення необхідних соціуму видів діяльності, тоді постають розриви традицій та формується потреба пошуку нових світоглядних орієнтирів.

Філософія не втратить актуальності вивчення і в ХХІ і в ХХІІ і в LVI ст., оскілки основною її метою є розкриття проблематики буття і сфер буття. Буття – одна з найважливіших проблем філософії, що представлена у постійних спробах дати поняття про всеохопний процес, що осягає людське існування, виразити взаємозв’язок різних форм світобудови. Те, що ми звемо «Філософією» є чимось середнім між теологією та наукою. Як теологія, ця наука вимагає роздумів про предмети, знання про які не було до цього часу досяжним, але на кшталт науці вона волає до людського розуму, а не до авторитету, хай це буде авторитет традицій чи віри. Але певне знання відноситься до науки, усі догмати про те, що виходить за межі точного знання прибічні до теології. Та між теологією і наукою є нейтральна територія, що дає підвалини розвитку як науки так і теології, ця територія зветься філософією.

Цінність філософії пов’язана по-перше з тим, що вона зазвичай не дає догматів, а висуває гіпотези. Гіпотези стосовно того, що має підтвердити чи спростувати практична наука. Велика роль філософії приділяється через її неточності.

Людина, позбавлена смаку до філософії живе під тиском упереджень, що підказані їй здоровим глуздом, переконаннями свого часу, традиціями своєї нації, поглядами, що не перевірені зрілим розумом. Такій людині світ здається зрозумілим, ясним, пізнаним. Звичайні предмети та явища не викликають ніяких питань. Як тільки ми починаємо філософствувати навіть найзрозуміліші, звичайні речі приводять нас до питань, на котрі можна дати лише неповну відповідь.