Необхідність філософії в сучасну добу

На сьогоднішній день існує неймовірна кількість різноманітних філософських поглядів,напрямків та шкіл. І,здавалось би,що все,що можна винайти і осягнуть вже відомо. Чи не означає це  занепад філософської думки,непотрібність філософії,як окремої галузі? Та з іншого боку,філософією люди займались сотні віків до нас і,тим не менш,найболючіші,найцікавіші питання залишись для нас аж до сьогодні таємницею. Чи не означає цей факт,непридатність філософії,як способу пізнання,розчарування в філософії та в її необхідності?

Як нам відомо,філософія – одна з тих наук,які ніколи точно не дають відповідь конкретно «так» чи конкретно «ні». З одного боку,це добре,адже таким чином неймовірна кількість контрастних за своїми переконаннями напрямків у філософії мають право на існування. Але,якщо подивитися з іншої сторони,саме це  і становить її головну проблему. За своїм характером,сучасна людина звикла від усього мати результат та користь,і здавалось би,яку користь вона може отримати від того,що намагається ствердити те,що неможливо довести. Тобто,займаючись філософією,ми ніби перевтілюємось в роль адвоката,який навіть не бачив свого підсудного і намагається довести його непричетність до злочину. Адже конкретних фактів адвокат немає,то чи не є його діяльність беззмістовна в такому випадку? Чи не прирікає він себе на постійний пошук істини,який немає кінця,адже не факт,що ця істина взагалі існує.

Так і пересічна людина,попавши в цей вимір безкінечних запитань без відповіді ризикує заплутатись і просто здатись. А відсутність бажання та необхідності знайти істину є ще гірше,ніж неправильний шлях пошуку цієї істини.

І якщо людина,яка має певні знання в філософії,як науці,може з цим твердженням погодитись,то зазвичай людям і так вистачає буденних проблем,і відмовляючись думати *філософськи* вони намагаються огородити себе від ще більших проблем. І тоді постає головна проблема,яка спіткала наше суспільство «Навіщо думати,якщо все вже і так передумали?!» Тобто якесь певне розчарування в новизні майбутнього,певна ретроспектива мислення,що побутує у суспільстві.

Ми повинні усвідомити той факт,що філософія є в кожному з нас. В когось вона ґрунтується на життєвому досвіді,в когось на наукових знаннях. Людське життя – активне,і безумовно фізичне пов’язано з метафізичним. Уміння мислити та аналізувати – найцінніший скарб,який неможливо втратити,але можливо проігнорувати. Ось цього,а не смерті,нам  потрібно боятися. Саме пасивного життя,а не його завершення!

Розуміючи філософію,людина починає розуміти себе,інших людей і тільки тоді вона здатна любити себе та навколишній світ. Філософія для нашої душі – все рівно,що повітря для легень. Процес пізнання Я,як сходинка до пізнання Ти,пізнання Всесвіту. Розумна людина не може ПРОСТО жити і НЕ цікавитись! Це є головна особливість людини – задавати питання. Коли світ стане простим і зрозумілим,людям буде сумно жити,тобто не буде того вищого сенсу,тієї мети,цілі пізнати непізнанне,не буде жаги до життя і знання. Тоді буде кінець.

З цього випливає,що філософія в сучасному житті – є необхідною частиною нашого духовного розвитку. А лише розвиваючись духовно,людина зможе розвиватися взагалі,йдучи до прогресу та гармонії в собі та в світі.