«Навіщо займатися філософією у ХХІ столітті?»

       XXI століття - час високих технологій і початок ери Водолія, час найтонших  фізичних  Нобелівських досягнень ( графен) і гігантського колайдеру,  час створення віртуального всесвіту, масового суїциду і суцільної самотності, час, коли живе людське слово  замінено  «есемесками», «контактом», дружня бесіда – «блогом», «форумом», але це і час  пошуку  шляху до себе, до духовного зростання, час нових містиків-пророків і дітей «індиго», час нових вірувань і старих законів світостворення…

     Світ різновекторний, різноманітний, складний – як завжди…Чи існує щось, що може  об’єднати  і зберегти людство від тотального занепаду, від нищівного тиску всесвітньої павутини?  Як об’єднувати древніх мислителів і сучасних комп’ютерних хакерів? Адже, одні перетворюють  світ за правилами великих  чисел, математичних поривань, фізичних формул та хімічних законів,  інші -  теж, не без принциповості, суперечливості, божеволюючи від власних фантазій і людської недосконалості, за допомогою слова та  життя, формулювали закони людського існування.  Об’єднує такі різні пласти «мислення»   - загальне бажання  створити унікально - гармонійну модель  світу, де все і всім зрозуміле, де всім відомо, що  «добро» і що «зло», що прекрасне і що потворне, як  необхідно жити, щоб бути щасливим  і праведним. Хоч одні – створюють ідеальний комп’ютерний всесвіт,  а інші – шукали відповідь на вічне питання «хто я ? який?» , але  кожен  створює свою філософію, навіть, не завжди розуміючи це…

     Філософія (любов до мудрості),  на перший погляд, абсолютно архаїчна, безперспективна, не потрібна у сучасному технологічному світі наука, яка не веде до науково-технічного прогресу, не здатна утворювати матеріальні блага, врешті решт, наука, яка не приносить доходу…Але це, можливо, єдина наука, яка здатна об’єднати і зберегти людське життя, яка надає можливість розуміти світ і себе у цьому світі.

      Сьогодні трішки нівельоване , «приземлене» саме слово  «філософія»,  досить часто можна почути: філософія моди, філософія науки, філософія мистецтва, філософія діалогу, зараз формується філософія комп’ютерних наук  – і це не дивно, бо філософія  є  базою  всього наукового світу, вона - першоджерело, генетичний код сучасності, і, як в клітині ДНК  закладено код розвитку  всієї людини, її біологічні особливості, характер, так і філософія дає нам той  правічний код розвитку людського співтовариства , держави, всесвіту, який не дозволяє людству знищити себе, перетворитися на «біомасу».

      Вже з народження, від матері до дитини через слово, міф, розповідь, казку, тоді, коли відбуваються перші поринання дитячої уваги і уяви, у безсюжетну чи систематизовану, розповідь, де ще  не всі розподілені ролі, де ще немає чітко вказаних граней дійсності , а дії  неначе відбуваються незалежно від обставин і розвиток передує описам, формуються філософські, етичні  та естетичні смаки, виникають перші філософські питання.  Пізніше, почуті та сприйняті поняття, трансформуються у стійкі внутрішні переконання і  визначать естетичні та життєво важливі пріоритети  окремої людини та її взаємодії із суспільством загалом. Вже Казочки по Курочку рябу, Колобка, Бабу Ягу замінені модифікованими МакДаками, ідеальними Сімпсонами, віртуальними тваринами-героями Покемонами. Добре чи погано - це побачимо надалі, але найважливіше, щоб не втрачалося  бажання ставити питання  і шукати відповідь – що таке добро, а що зло, і не виникало лише одне «над прагнення» - «всіх перестріляти, вийти на інший рівень і стати героєм»

     Філософія  - ЦЕ ЛЮБОВ, любов  до мудрості, любов до  життя, вона  вчить цінувати світ і розуміти себе в ньому.   Природа світу  дає нам те, що ми чекаємо, потребуємо, нічого не буває випадково, бо випадковість - це  ще один нерозпізнаний шанс, спонукання нас до тих чи інших дій,  а людина  здатна організувати так своє життя, щоб не розірвати, не порушити,  духовну єдність людства, створену розмаїттям життєвих сюжетів, здатна стати гармонійною ланкою в її продовженні і надати нові ідеї майбуттю, здатна впоратися з проблемами сьогодення і продукувати їх вирішення у подальшому, і найважливішим інструментом  для цього є не технології,  не математичні формули і аналітичні прогнози, а філософія  та  ідея. Найважливіше і найскладніше  - змінити спосіб людського мислення. Змінюючи погляд на себе і на світ,  змінюєш і   життя, бо лише нематеріальне - ідеї, концепції, вірування, фантазії - володіють безсмертям. Камінь - перетворюється у  крихти. Дерево – згниває. Люди…люди помирають. Але думка, сон, легенда, ідея –  живуть вічно,  інколи кардинально змінюються, але живуть, завдяки і у супереч людській природі, пам’яті.  А   ми,  біологічні (чи Божі) створіння  – лише  результат наших думок, нашої філософії, особливої,  ніби нової, різнобарвної, позитивної, казкової, іграшкової, страшної, немилосердної, жорстокої і вічної філософії .

      Потреба в «істині» щодня зростає, ускладнюються технології, уніфікованим і бездушним  стає світ, але людська природа не змінюється. Як і тисячу років потому закохуються і страждають, народжують нащадків і створюють манкуртів, звучить материнська казка і  котиться солона сльоза, а людська душа прагне до гармонії і щастя, і йдуть пошуки філософського каменю  на сторінках віртуальних журналів у віртуальному світі  високих технологій ...

      Роль філософії  у  шаленому потоці сучасних життєвих виріїв надзвичайно зросла, але не змінилося ії призначення   -   розвиватися і залишитися вічним і вірним дороговказом на шляху пошуку  істини та гармонії, де кожен знайде свою відповідь на своє вічне питання...