К.Л. Качур
Інститут
філософської освіти і науки,
ІІІ курс,
спеціальність «філософія (практична психологія)»
Науковий керівник: професор, доктор філософських наук Т.В. Розова
ВІРТУАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ ЯК ФЕНОМЕН ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ
Сучасне українське суспільство перебуваючи під впливом мас-медіа, комп’ютерних мереж,
Інтернет-технологій знаходиться у стані радикальної трансформації. У зв’язку з
цим змінюється як сприйняття світу людиною, так і структури повсякденності
буття. Це кардинально змінило світ буття, викликало до життя такий феномен як
«віртуальна реальність».
Поняття «віртуальна реальність» (virtual reality) в
сучасному значенні вперше використав наприкінці 80-х років ХХ ст. Жерон Ланьє
(Jaron Lanier), відомий діяч кіберкультури. [4, с.23]. За останні роки розвиток
інформаційних технологій та формування знань про них актуалізували необхідність
дослідження віртуальної реальності, як у «широкому», так і в «вузькому» сенсах
слова. У «широкому» сенсі - «віртуальна реальність» є результатом переживання
людиною низки екзистенціально-психологічних станів (уява, фантазія, сон тощо).
У «вузькому» сенсі – це комп’ютерна віртуальна реальність. Комп’ютерна віртуальна реальність формується відносно недавно, хронологічно вона є останньою з віртуальних
культурних форм, в яких об’єктивується феномен віртуальної реальності. Базовою характеристикою комп’ютерної віртуальної
реальність є інтерактивність, тому що попередні форми культурної віртуальної
реальності не давали можливості суб’єкту активно втручатися у перебіг подій,
сюжетну лінію тощо.
Віртуальна
реальність можлива завдяки віртуальній комунікації, яка, через відсутність фізичної репрезентованості
має низку особливостей. Однією з особливостей віртуальної комунікації є анонімність учасників, яка іноді може базуватися
на омані, маніпулюванні та спробі формування неправдивої думки про себе. З
одного боку, Інтернет надає свободу самовияву, з іншого - відбувається
тимчасова втрата реального тіла, статусу та інших характеристик Таким чином ще
один цікавий аспект означеної теми - проблема
тілесності. Завдяки комп’ютерним технологіям людина може репрезентувати
себе згідно з модними настроями сучасності: від татуювання та пірсингу до видозміненого
тіла та зміні статі. Не менш цікавим антропологічним аспектом людини ХХІ ст. є «людина кликаюча» (від англ. click –натискання на кнопку комп’ютерної
мишки). Однією з її рис є схильність до «зеппінгу» - блукань від одних сторінок
до інших, в процесі яких формується точки зустрічі суб’єкта з інформацією [3,
с.116].
Необхідно відмити, що в науковій
літературі існують як негативістські концепції віртуальної реальності (М.Кунафін
та Р.Ярцев), [2] та концепції феномену віртуальної реальності як позитивного
чинника антропологічних змін (І.Бурлаков). [1]
Підводячи підсумок, слід зазначити:
явище віртуальної реальності займає
значне місце у існуванні сучасної людини. Феномен віртуальної реальності може
поставати в нашому житті в різних модусах. Не можна категорично зосереджуватися
ані на позитивному, ані на негативному характеру цього явища. Вона
несе в собі набір різних характеристик, які з різноманітних аспектів впливають
на людину, що перебуває в її межах. Яким чином користуватися можливістю
заглиблення у віртуальний простір - людина має визначити сама.
Список використаних джерел
1.
Бурлаков И.В. Homo
Gamer: психология компьютерных игр. – М.: Независимая фирма «Класс», 2000. –
141 с. (Библиотека психологии и психотерапии, вып.86).
2.
Бытие: Коллективная
монография / Ответ. ред. А.Ф. Кудряшев. – Уфа: Изд-во УЮИ МВД РФ, 2000. – 259
с.
3.
Тарасенко В.В.
Антропология Интернет: самоорганизация «человека кликающего» // Общественные
науки и современность. – 2000. – №5 – С.111-120.
4.
Свириденко Денис
Борисович. Феномен віртуальної реальності в європейській філософії на межі
ХХ-ХХІ ст. (історико-філософський аналіз): Дис. канд. філос.: 09.00.05 /
Дніпропетровський нац. ун-т. - 2008.
– 190 с.
|