К.Л. Качур

Інститут філософської освіти і науки,

ІІІ курс, спеціальність «філософія (практична психологія)»

Науковий керівник: професор, доктор філософських наук Т.В. Розова

ВІРТУАЛЬНА РЕАЛЬНІСТЬ ЯК ФЕНОМЕН ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ

Сучасне українське суспільство перебуваючи під впливом мас-медіа, комп’ютерних мереж, Інтернет-технологій знаходиться у стані радикальної трансформації. У зв’язку з цим змінюється як сприйняття світу людиною, так і структури повсякденності буття. Це кардинально змінило світ буття, викликало до життя такий феномен як «віртуальна реальність».

 Поняття  «віртуальна реальність» (virtual reality) в сучасному значенні вперше використав наприкінці 80-х років ХХ ст. Жерон Ланьє (Jaron Lanier), відомий діяч кіберкультури. [4, с.23]. За останні роки розвиток інформаційних технологій та формування знань про них актуалізували необхідність дослідження віртуальної реальності, як у «широкому», так і в «вузькому» сенсах слова. У «широкому» сенсі - «віртуальна реальність» є результатом переживання людиною низки екзистенціально-психологічних станів (уява, фантазія, сон тощо). У «вузькому» сенсі – це комп’ютерна віртуальна реальність. Комп’ютерна віртуальна реальність формується відносно недавно, хронологічно вона є останньою з віртуальних культурних форм, в яких об’єктивується феномен віртуальної реальності. Базовою характеристикою комп’ютерної віртуальної реальність є інтерактивність, тому що попередні форми культурної віртуальної реальності не давали можливості суб’єкту активно втручатися у перебіг подій, сюжетну лінію тощо.

         Віртуальна реальність можлива завдяки віртуальній комунікації, яка,  через відсутність фізичної репрезентованості має низку особливостей. Однією з особливостей віртуальної комунікації є анонімність учасників, яка іноді може базуватися на омані, маніпулюванні та спробі формування неправдивої думки про себе. З одного боку, Інтернет надає свободу самовияву, з іншого - відбувається тимчасова втрата реального тіла, статусу та інших характеристик Таким чином ще один цікавий аспект означеної теми - проблема тілесності. Завдяки комп’ютерним технологіям людина може репрезентувати себе згідно з модними настроями сучасності:  від татуювання та пірсингу до видозміненого тіла та зміні статі. Не менш цікавим антропологічним аспектом людини ХХІ ст. є «людина кликаюча» (від англ. click –натискання на кнопку комп’ютерної мишки). Однією з її рис є схильність до «зеппінгу» - блукань від одних сторінок до інших, в процесі яких формується точки зустрічі суб’єкта з інформацією [3, с.116].

Необхідно відмити, що в науковій літературі існують як негативістські концепції віртуальної реальності (М.Кунафін та Р.Ярцев), [2] та концепції феномену віртуальної реальності як позитивного чинника антропологічних змін (І.Бурлаков). [1]

Підводячи підсумок, слід зазначити: явище віртуальної реальності  займає значне місце у існуванні сучасної людини. Феномен віртуальної реальності може поставати в нашому житті в різних модусах. Не можна категорично зосереджуватися ані на позитивному,  ані на негативному характеру цього явища. Вона несе в собі набір різних характеристик, які з різноманітних аспектів впливають на людину, що перебуває в її межах. Яким чином користуватися можливістю заглиблення у віртуальний простір - людина має визначити сама.

Список використаних джерел

1.     Бурлаков И.В. Homo Gamer: психология компьютерных игр. – М.: Независимая фирма «Класс», 2000. – 141 с. (Библиотека психологии и психотерапии, вып.86).

2.     Бытие: Коллективная монография / Ответ. ред. А.Ф. Кудряшев. – Уфа: Изд-во УЮИ МВД РФ, 2000. – 259 с.

3.     Тарасенко В.В. Антропология Интернет: самоорганизация «человека кликающего» // Общественные науки и современность. – 2000. – №5 – С.111-120.

4.     Свириденко Денис Борисович. Феномен віртуальної реальності в європейській філософії на межі ХХ-ХХІ ст. (історико-філософський аналіз): Дис. канд. філос.: 09.00.05 / Дніпропетровський нац. ун-т. - 2008. – 190 с.