Політичні, соціальні та економічні зміни  90-х років ХХ ст. призвели до виникнення проблем, невідомих раніше стабільному і передбачуваному  радянському суспільству. Перманентні кризи, пришвидшення темпу життя, невизначеність майбутнього спричинюють виникнення у окремої людини - члена суспільства - почуттів невпевненості, неврівноваженості, тривоги, страху. Як наслідок, поміж інших характерних ознак пострадянського періоду - поява нових релігій, вірувань, сект. У кризових умовах сьогодення подібні організації продовжують здійснювати агресивний і масований наступ на людську психіку і свідомість, майстерно маніпулюючи людиною, перетворюючи особистість у пасивну, залежну, зомбовану  істоту.   

Групи, що сповідують нетрадиційні вірування та псевдо релігії щедро роздають новонаверненим обіцянки в отриманні усіляких гараздів. Натомість вимагаючи повного підкорення і поклоніння лідеру, ідеології та суворого дотримання дисципліни культової групи. Водночас, ці вимоги, не тільки не розкриваються вербованому, а, навпаки, ретельно від нього приховуються, маскуються. Людина, що потрапила у таку пастку, за короткий час може перетворитися на безвільний автомат, інструмент задоволення хворобливих амбіцій лідера і його найближчого оточення.

У зарубіжній літературі схарактеризоване явище позначається поняттям «деструктивні культи», що характеризує авторитарні ієрархічні організації або групи (релігійні, політичні, психотерапевтичні, освітні або комерційні), які практикують обманне вербування, використання контролю свідомості для збереження своїх послідовників залежними і покірними лідерові та доктрині. Таким чином, не оригінальність релігії чи вірування, але сам характер діяльності, що придушує особистісну свободу, здійснює психологічний тиск, маніпулює особистістю, визначає деструктивність як основну характеристику такої групи. Водночас, визначення діяльності як культової підкреслює, що некритичне поклоніння ідеї, лідерові або жорсткій формі релігійної практики створює найбільш сприятливі умови для  духовно-психологічного насильства і    маніпулювання людською свідомістю.

Російський дослідник А. В. Романов виділяє наступні фактори, що визначають культову вразливість індивіда: період розвитку, ситуація, особливості життєвого шляху, індивідуальна психологічна схильність. Більшість людей потрапляє в тенета секти у стані психологічної кризи, щоб заповнити душевну порожнечу, отримати відповіді на питання, які бентежать, знайти шляхи розв’язання складної життєвої ситуації. В основному, це - самотні люди, або ж такі, що не мають чітких світоглядних орієнтирів, переконань.

Серед різних вікових категорій найуразливішою є молодь на етапі закінчення школи або вузу. У більш зрілому віці під вплив деструктивних культів потрапляють ті, хто не отримали в своєму житті визнання, або зазнали великого горя. Вразливими є  люди в період після розлучення або такі, що мають проблеми на роботі чи в родині. Взагалі, якщо відбувається руйнація певної соціальної групи (сім’ї, робочого колективу), культи радо відкривають двері і запрошують до себе тих, хто опинився на цих уламках, лишився на самоті, поза окресленою соціальною структурою. Деструктивні культи цинічно експлуатують соціальні потреби людини у спілкуванні, приналежності, любові.

Секти користуються гострими життєвими ситуаціями і кризовими психічними станами, щоб «допомогти» людині заповнити душевний вакуум, знизити тривожність, приборкати страх. Пропонуються готові відповіді на фундаментальні питання людського буття: хто я? чому я тут? куди я йду? Проте, чи є ці відповіді істинними, чи здатні вони вивести людину на спасенну дорогу, позбавити її усіх життєвих труднощів та негараздів? Культи обіцяють швидке й остаточне вирішення усіх проблем, але їх справжньою метою є тотальний контроль над членами секти, їхньою свідомістю. Зазвичай культи роблять ставку на неосвіченість і прагнуть підкорити недостатньо поінформованих людей псевдовченістю. Але буває й так, що до сект потрапляють освічені інтелігенти - ті, у кого ідея про вічне райське життя, порятунок людства від «злого світу» викликає романтичне захоплення.

Чим молодша людина, тим більше вона схильна потрапити під  індокринуючий вплив, тобто такий вплив, що прагне завоювання контролю над людською свідомістю. Підлітковий вік характеризується активною орієнтацією на контакти з ровесниками, засвоєння моделей спілкування у групі. Водночас, саме в цьому віці різко зростає значення символічних батьківських образів, які проектуючись на інших, підсвідомо відшукуються у зовнішньому світі. Наступний віковий період підвищеної чутливості до культового впливу - 17-19 років - ранній юнацький вік. В цей період виникає бажання самоствердитися в соціумі, але знань і досвіду у молодої людини для цього не вистачає. Тому вона дуже потребує підтримки старших, які сприймаються як більш впевнені, сильні та досвідчені люди. Цю потребу культи вміло використовують. Авторитарні і харизматичні лідери сект нерідко стають справжніми кумирами для  молодих людей. У юнацькому віці самовизначення і самоствердження може здійснюватися шляхом контрастного і різкого розмежування власної ідентичності з побаченими прикладами, узятими з життя моделями. Користуючись цим, культи пропонують незрілій особистості такі рольові моделі, які суттєво відрізняються від традиційних, загальноприйнятих. Натомість, як відомо, характеристикою особистісної зрілості є адекватне і реалістичне сприйняття того способу життя, який незрілому індивідууму представляється як формальний, неактуальний, нудний, такий, що вичерпав себе.

Характеризуючи особливості біографії та життєвого шляху, дослідники зазначають, що діти з сімей, які мають високий рівень добробуту, є більш вразливими для вербувальників, ніж менш інфантильні вихідці з бідних сімей що зазвичай мають імунітет проти психологічної експлуатації та маніпуляції. Як стверджують дослідники, немає підстав вважати, що православне хрещення і традиційне релігійне виховання є надійним захистом від потрапляння молодої людини під культову деструктивну залежність.

Серед індивідуальних чинників схильності до культової психологічної залежності слід виділити різні форми психологічних розладів і хвороб. Саме психопатологія часто стає причиною привабливості релігійних культів для хворої людини. З іншого боку, самі культи можуть провокувати схильність до тих чи інших психічних захворювань. Зокрема, трансові культи, які практикують стан медитації, трансу, містичного екстазу є особливо небезпечними і одночасно привабливими для істериків. Як відмічає                            В. Мейснер, групи, що акцентують увагу на переживанні співчуття і жертовності, приваблюють депресантів. Ідея ненависті до ворогів віровчення притягує параноїків, які особливо схильні до культового фанатизму.

Поміж інших індивідуальних психологічних характеристик особистостей, схильних до культової психологічної залежності, слід відзначити сором’язливість, довірливість, особистісну нереалізованість, інфантильність, тривожність, нестабільність установок і стереотипність мислення.

Натомість, психологічну стійкість особистості до впливу деструктивних культів зумовлюють такі особистісні характеристики, як внутрішня гармонія, сприятливі міжособистісні стосунки, переживання успіху у ситуаціях життєвих випробувань. Під психологічною стійкістю розуміють спроможність протистояти труднощам, зберігати віру у ситуаціях фрустрації, а також стабільний і досить високий рівень настрою. Дослідники  виділяють у психологічній стійкості три аспекти, а саме: стійкість і стабільність; урівноваженість і помірність; опір (резистентність).

З метою виявлення схильності особистості до культової психологічної залежності нами було проведене експериментальне дослідження з використанням «Методики вимірювання адиктивного потенціалу особистості» О.А.Ліщинської. Дослідженням було охоплено 31 особу у віці від 18 до 29 років. Дослідженням встановлено, що  64% опитаних (20 осіб) мають високий рівень адиктивного потенціалу, а отже й ризик підпасти під деструктивний маніпулятивний вплив інших. Для 13% досліджуваних (4 особи) ризик потрапляння в деструктивні організації не є високим. Зі ще меншою ймовірністю об’єктом маніпуляції інших можуть стати 23 % учасників дослідження (7 осіб). Водночас, як стверджує авторка методики - О.А.Ліщинська -, ті особи, що належать до останньої категорії, часто є зацикленими на собі, вони не зважають на потреби та інтереси інших, а у сполученні з низькими морально-етичними якостями, самі можуть зловживати правами інших людей на свободу вибору.

Отже, результати дослідження свідчать, що більш як половина (64%) молоді за певних умов, ситуацій, обставин може стати жертвою культової психічної залежності. Натомість, майже чверть (23 %) молодих людей можуть мати схильність до того, щоб маніпулювати іншими, домінувати над ними, підкорювати їх власній волі. Отримані дані є підставою для висновку про те, що у суспільній свідомості наявні передумови для виникнення та існування деструктивних психологічних культів.