З появою людини в історії біосфери розпочався новий період. Об'єднавшись у групи, роди і племена, застосовуючи знаряддя праці і вогонь, люди стали активно впливати на біосферу і самі пристосовуватися до умов природного середовища. Коли біологічні механізми пристосування до нових природних умов виявлялись недостатніми, включалися соціальні механізми, тобто людина змінювала природу у відповідності зі своїми потребами. В антропосфері з'явилася нова рушійна сила — антропогенний фактор. Термін антропосфера був введений в контексті поняття ноосфери, а точніше як складової ноосфери видатним вченим та філософом Вернадським. Тому спочатку означимо поняття ноосфера:

Ноосфера(від грец. vovζ(«ноос») в значенні «розум» ; sphaira — куля) — сучасна стадія розвитку біосфери, пов’язана з появою в ній людства. Вперше введений у 20-хх рр.. XX видатними філософами П.Леруа та П.Тейяром де Шарденом.

Відповідно до оригінальної теорії Вернадського, ноосфера є третьою у послідовності таких фаз розвитку Землі, як утворення геосфери (неживої природи) та біосфери (живої природи). Так само, як біосфера утворюється взаємодією усіх організмів на Землі, ноосфера складається усіма розумами, що взаємодіють. Ноосферу можна розглядати як єдність «природи» і культури ( в широкому тлумаченні останньої — з техносферою включно), особливо починаючи з того моменту, коли «культура» досягає (за силою впливу на біосферу та геосферу) потужності «геологічної сили». Серед складових частин ноосфери виділяють антропосферу (сукупність людей як організмів), техносферу (сукупність штучних об’єктів, створених людиною, та природних об’єктів, змінених в результаті діяльності людства) та соціосферу (сукупність соціальних факторів, характерних для даного етапу розвитку суспільства і його взаємодії з природою).

Антропосфера(від anthrop — людина; sphaira — куля) ¾ складова частина соціосфери, яка охоплює людство як сукупність індивідів.

Історія розвитку власне ноосфери поділяється на чотири основні періоди: 1)привласнення(вплив на природу малопомітний, негативні наслідки діяльності носять локальний характер, визначається способом здобування засобів існування); 2)аграрний(сільськогосподарський тип виробництва, вплив на природу компенсується власне природою, хоча спостерігається граничний стан природи); 3)індустріальний(діяльність людини перетворювалась у пряме насильство над природою, руйнування екологічної рівноваги, незворотні тенденції); 4)ноогенний(вплив на природу настільки незворотний, що потребує системного підходу, аналізу та вжиття конкретних дій з боку людини, рівновага антропосфери неможлива без постійних дискреційних заходів).

Тобто людство, аби забезпечити умови свого існування, зобов'язане прораховувати і передбачати наслідки своїх дій, свого впливу як на природу, навколишнє середовище, так і на свою власну природу. Ось чому важливим завданням сучасної науки є подальший розвиток вчення про ноосферу. Адже нинішня антропогенна діяльність людства може порушити той стан біосфери, який дає змогу людям жити. Подальший розвиток нашої планети або буде спрямовуватись інтелектом людини, або цивілізація зникне з її поверхні. З іншого боку, аби забезпечити можливість системного підтримання людиною антропосфери та ноосфери виникає необхідність усвідомлення кожним індивідом своєї відповідальності перед майбутнім, а це і є виховною функцією філософської освіти.

Список використаних джерел

1.       Давыдова Г.А. Необходимость обращения к истории культуры. // Экологическая проблема и пути ее решения (философские вопросы гармонизации взаимоотношений человека и природы).- М., 1987. 8-16 с.