Чи є гендерна диференціація запорукою щасливої родини? Чи може існувати гендерна рівність в батьківстві без наявності андрогінності ?

Андрогінність ( лат. andro - чоловік та gyn – жінка) це поєднання високого розвитку фемінності та маскулінності в одній людині ( незалежно від статі).

Згідно з одним із міфів, у далекому минулому люди були двостатевими, чотирирукими та чотириногими істотами. Завдяки поєднанню полярних властивостей ці андрогінні істоти виявляли таку мудрість і гнучкість поведінки, що викликали заздрість і розгнівали богів. «Як може бути, - обурювалися боги, - щоб люди були сильнішими за нас». Вони вирішили покарати людей. Зевс розділив їх навпіл, попросивши Апполона зробити сліди втручання непомітними зовні. З тих часів він та вона як половинки цілого шукають одне одного і коли знаходять , то подвоюють життєздатність, відновлюють свою цілісність і могутність. Саме тому, мабуть, чоловіки і жінки, як і ці міфологічні істоти, мандрують по світу ущербними, маючи чимало недоліків, бо не вистачає їм якостей протилежної статі, мріють знайти таку людину, з якою знову стануть цілісною натурою.Саме через пошук невистачаючої частини люди одружуючись приходять в сім`ю за щастям, а не зі щастям. Якщо ж  особистість має в своєму характері андрогінність то вона приходить зі щастям будь куди. Андрогінність  покращує взаємовідносини, а як результат формує всебічно розвинену, цілісну особистість, яка може досягти успіху у будь якій сфері життя і навпаки, нав`язані стереотипи заважають цьому.

Суттєвій модифікації змісту стереотипних уявлень про притаманні чоловікам і жінкам риси та поведінкові особливості сприяють численні дослідження ґендерних відмінностей та подібностей, які в соціології й соціальній психології тривають вже не одне десятиліття. Попри усталеність та постійну відтворюваність уявлень про чоловіків і жінок як про істоти, яким притаманні відмінні, часом протилежні, риси й характеристики, результати досліджень таку думку не підтверджують. Впевнено про це заговорили ще в 70-х рр. ХХ століття, особливо після публікації славнозвісної роботи американських науковиць-психологів Елеонор Маккобі та Керол Джаклін "Психологія статевих відмінностей”, які проаналізували близько півтори тисячі опублікованих досліджень щодо ґендерних відмінностей та подібностей людських рис і поведінки та дійшли однозначного висновку, що численних фундаментальних психологічних відмінностей між чоловіками та жінками немає. Навіть якщо такі відмінності виявляються, вони становлять не більш як 10%, тобто на 90% розподіл якоїсь характеристики між чоловічими та жіночими вибірками збігається, є однаковим . Це також засвідчує, що внутрішньогрупові відмінності щодо певної риси між представниками однієї статі значно перевищують міжгрупові відмінності.

Здолати дисгармонію маскулінності і фемінності автори пропонують через андрогінію ( С. Бем, Ш. Берн, Н. Хамітов). Поняття андрогінії започаткувала С. Бем у 70-х роках 20 століття, що розкриває риси людей, котрі поєднують у собі як чоловічі, так і жіночі якості. Останні не протистоять і взаємно не виключають одні одних. Тому кожна людина може володіти одночасно і чоловічими і жіночими рисами. Більше того, авторка підкреслює, що бажано бути андрогінним, тобто увібрати в себе краще з обох статевих рольових наборів. До того ж виявлений зв`язок андрогінії зі здатністю бути людиною з високою самоповагою, мотивацією до досягнень, зразковим виконанням батьківської ролі, суб`єктивним відчуттям благополуччя. Інші психологи також підкреслюють, що в родинах де обоє членів подружжя є андрогінними, характерна більш висока задоволеність шлюбом, ніж у тих родинах де один чи обидва партнери відносяться до статево типізованих. Навіть взаємостосунки, у яких хоча б один з партнерів андрогінний , більше влаштовують обох.

            Рівень тривожності значно нижчий у людей з однаковим виявленням маскулінних і фемінних рис аніж у тих у кого переважає один з показників. Досить часто люди, які мають більше проявлення тих чи інших рис складніше пристосовуються до життєвих умов. При виникненні, наприклад, якоїсь екстремальної ситуації, людині складніше прийняти рішення, створення певних стереотипів заважає гнучкості і здатності розглядати всі варіанти, адже жінкам з високим показником фемінності складно прийняти важливе рішення самостійно, а чоловік з розвиненою лише маскулінністю не зможе  бути чуйним та лагідним, коли від нього це вимагає певна ситуація.  Андрогінність не є механічним поєднанням чоловічих та жіночих рис, а дає здатність бути більш гнучким у виборі поведінкових ролей, залежно від обставин для досягнення більш високих результатів в тій чи іншій сфері життя.

Р. Айслер у книзі « Чаша і клинок» описує на прикладах минулого з історії людства моделі панування і партнерства жінок і чоловіків  ( мінойська культура на острові Кріт). Авторка нагадує, що людство споконвік розділено на дві рівновеликі половини – чоловіків і жінок. І тільки на взаємодії цих величин на суспільному рівні знаходяться таємниця всіх часів і секрет успіху нашого майбутнього.

           Чим більше людина має стереотипів, тим простіше управляти нею, простіше примусити гарно працювати, адже коли немає андрогінності, то виникають суперечки в сім`ях, люди більше орієнтуються на роботу як на осередок щастя, та задоволення соціальних потреб.

Пошук в собі жіночих і чоловічих рис є намаганням виокремлення певних рис які б допомогли бути різними, а це обмежує наші можливості, та заважає знайти щось особливе в собі. Примушення відповідати якомусь стандарту, абсолютно не властивому нам особисто, задля доведення наших певних спроможностей в очах інших. Намагання бути досконалими, але при досягненні досконалості  ставляться певні бар`єри собі та своїм дітям і ці перешкоди блокують нашу спроможність думати і знаходити правильні рішення своїми міркуваннями та співставленнями.

Сандра Бем досліджуючи андрогінність змінювала свій об’єкт дослідження з андрогінності на поняття статевого схематизму. Статевий схематизм – це присвоювання в культурі поляризації статей, це набута готовність до сприйняття поляризованих категорій статі і роду як природних визначників дійсності, а також іґнорування будь-яких інших природних чи штучних категоризацій.

Із новонароджених осіб чоловічої й жіночої статі виростають дорослі особи чоловічі й жіночі. В теорії статевого схематизму використовуються концепції засвоєння різних культурних призм. Теорія статевого схематизму проголошує, що діти засвоюють статевий схематизм (поляризацію статей), навіть не усвідомлюючи цього. У свою чергу, статевий схематизм спричиняє те, що діти виростають статево типовими особами.