Країни
християнського світу є найбільш розвинутими та впливовими у сучасному
глобалізованому світі, проте переживають найбільшу системну кризу у своїй
історії, яка відбивається в першу чергу на людській особистості. Це виявляється
у стандартизації життєвих настанов, норм поведінки та соціальної орієнтації, відсутності
серйозності, безініціативності, у зміні внутрішнього духовного світу для
подолання морально-ціннісних бар’єрів. Суспільна думка розглядає глобалізацію
радше як прогресивне явище, або ставиться до цього процесу індиферентно.
Наявною є криза сім’ї, як суспільного інституту, в умовах глобалізації внаслідок
руйнування традиційних сімейних цінностей. Наша епоха має дещо спільного з
епохою раннього християнства. Відмінність сучасності від попередніх віків
полягає у відсутності межі, яка завжди була між християнським та
нехристиянським світоглядами. Теперішній глобальний проект є більш «якісним»,
спокусливим для кожної людини особисто, має тотальний, планетарний характер.
Православна
Церква гостро реагує на явища, які зачіпають духовну основу людини. Зовнішній
світ все більше вдирається в життя Церкви через небажання людини зробити
зусилля над собою як особистістю. Православ’я зі свого боку не йде на жодні
компроміси. Одною з основних проблем, на думку Церкви, є матеріалістичні засади
та гуманістичні теорії, які мають місце у сучасному секуляризованому суспільстві.
Теперішній час дарує безліч можливостей у сфері матеріального споживання, але
повністю нівелює духовні засади та потреби людської особистості. На першому
місці для сучасної людини стоїть особисте, ніж суспільне. У людській системі
цінностей релігія, як одна зі складових суспільної компоненти людини, поступово
відходить на другий план. Для глобалізованого світу поширеним явищем став
тероризм на релігійному ґрунті, як одна з форм реакції традиційних суспільств.
Критичне
ставлення до традиційної релігійної картини світу, релігійного традиціоналізму
в цілому, стимулювало поширення секуляризаційних тенденцій у світі. Змінюється
ставлення народів християнської цивілізації до християнської церкви і, як
наслідок, змінюється положення будь-яких релігійних організацій в державі. Стає
можливою заміна релігійної свободи релігійним рівноправ’ям навіть у країнах, де
більшість населення належить до однієї конфесії і внутрішньо орієнтовано на
певні історико-культурні традиції та духовні цінності. Поступово по всьому світу
змінюється положення релігійних організацій у державі, зокрема християнських
православних. Відділення церкви від держави в аспекті моральної безпеки
населення має негативні наслідки для суспільства. Відбувається втрата моральних
орієнтирів сучасною елітою суспільства.
На
пострадянському просторі сталося більше зовнішнє ніж внутрішнє відродження
Православної Церкви, а також її політизація. Звідси й неоднозначне ставлення до
неї населення.
Раціоналізуючи
життя особистості, глобалізація не вітає збільшення рівня релігійності серед
людей. Основними засадами глобалізму, несумісними з Православ’ям, є поняття
релятивної істини, узагальнене уявлення про духовність, згідно з яким не існує
поганих духів. Основою ідеології глобалізованого світу є постмодерн з принциповим
зняттям всіх справжніх смислів та перетворенням реального життя у віртуальне,
та високим рівнем споживання й неоліберальними цінностями.
Православно-богословська
думка називає основні причини, які спричиняють кризу духовності людини у
глобалізованому світі. Це науково-технічний і культурний прогрес людства, який
серйозно обмежує вплив релігії на духовне життя, і як наслідок прагнення до
перфекціонізму людської істоти та особистості. Також це урбанізація,
раціоналізм, гуманізм (сумніви у моральному вченні церкви), індивідуалізм
(революція індивідуалістичних орієнтирів і цінностей, войовничий персоналізм),
моральний релятивізм, роз’єднаність, агресія при зовнішньому надмірному
благополуччі. Найбільш актуалізовані зараз для Церкви саме проблеми культурно-світоглядні.
Сучасним християнам не вистачає саме віри у здатність Євангелія бути основою
нового світу, який постає прямо на очах. Це і є головним свідоцтвом так званої
історичної неефективності християнства у сучасному світі. Парадоксальність
ситуації у тому, що створена християнством Європа виступає найбільшим опонентом
та критиком саме християнських духовних цінностей у конфлікті між моральним
життям Церкви і сучасними етично-антропологічними концепціями моралі.
Сучасна
людина повинна жити з постійним усвідомленням та здоровим критичним ставленням
до процесів, які відбуваються в суспільстві та які впливають на неї як на
особистість.