Головна
Реєстрація
Вхід
Неділя
24.09.2017
10:28
| RSS
Студентське наукове товариство Інституту філософської освіти і науки


  • Головна сторінка
  • Інформація про сайт
  • Каталог файлів
  • Каталог статей
  • Форум
  • Фотоальбоми
  • Гостьова книга
  • Зворотній зв'язок
  • ПРОЕКТ ПГК
  • Дошка оголошень
  •  
    
    Наша електронна скринька NTSA_IFON@NPU.EDU.UA
    Категорії розділу
    Мои статьи [24]
    Конференції [29]
    Розміщуються матеріали конференцій, які проводяться Науковим товариством чи за його партнерства

     Каталог статей 
    Головна » Статті » Мои статьи

    Навіщо займатись філософією у ХХІ ст?


    Посеред всіх іншим запитань останнім часом постає питання «Чи потрібна філософія нашій сучасності?». Можливо все, до чого ми можемо дійти, було розглянуто, винайдено, вирішено нашими попередниками? Ми маємо дослухатися їх, вчитуватися в їхні роботи і нічого більше. Хіба?

    І чи може залишатися актуальною філософська думка на протязі численних століть, можливо наш час покаже їй червоне світло і вона збагне, що безнадійно застаріла? Що ж відбувається насправді?

    Вступаючи до вищого навчального закладу, всі ми переймаємося питанням професії. Тобто питанням того чому ми жадаємо присвяти своє життя. А там річ вже не в тім чи присвятимо тому що обрали в ті моменти чи ні. А через те, що насправді ключове слово у фразі «життя». Всі ми живемо. І якщо певні науки поглиблюють наші знання в якихось окремих областях, які ми можемо потім використовувати чи ні. То філософія вчить нас життю. Вселяє в нас знання правильного підходу, така собі нитка Аріадни, що веде до суті, до власної істини кожного з нас. А тема пошуку істини, на ряду з темами кохання, дружби, є вічною.

    Та що ж розглядає філософія зараз? Чи, відмежувавшись часом від античності, від німецьких класиків, кинула вона оком на щось більш суттєве, на щось досі нерозгадане?

    Філософія - це те, на що немає попиту ні в сучасного суспільства, ні в сучасній державності. Тому що філософія – це парадигма індивідуальності і усамітнення. Так було тисячі років тому, так є й тепер. Ми не розкриваємо якісь нові невідомі області, а продовжуємо ставити ті самі питання. Тільки річ у тому, що кожен з нас відповідає на них сам і по-своєму. Кожен спів ставляє їх зі своїми уявленнями, зі своїм оточенням, зі своїм виміром. Філософія – це власний світогляд і водночас власне самовираження.

    Майже завжди людина йде по життю з нав’язаним їй , чи то батьками, чи то вчителями, світобаченням. І саме «відхилення» від цього потребує значних зусиль. Тому філософію потрібно не лише визнавати, а й знати. Це в свою чергу рівноцінно відстоюванню своєї незалежної позиції і думки.

    У філософії є важливим поняття системи. Тому-що система необхідна людині, а без людини немає сенсу у філософії. І тому не дивлячись на час, на століття і ери, завжди є особистість, яка прагне пізнавати і розуміти, яка прагне системи, відштовхуючись від якої вона буде спроможна приймати життєві рішення, відстоювати якісь погляди.

    І річ в тім, що ми маємо вибір - прийняти систему, яку нав`язує нам суспільство – це певні загальноприйняті стандарти, спосіб мислення, погляди, упередження, або ж створити свою власну дійсність. І лише займаючись філософією, лише поринаючи в пізнання - ми можемо поставити питання, можемо піддати сумніву істинність того, що нас оточує. А тоді підпорядкувати все через свою індивідуальність. Таким шляхом створити власну філософію, лише свою.

    Філософія – універсальна наука. Тому людина, просвітлена філософією, є універсальною. Чи не можна припустити, що пізнавши філософію, як корінь всіх начал, для нас стануть відкриті шляхи пізнання до інших наук.

    У світі філософії запитання не мають остаточної відповіді. Це вимір, що не знає межі і абсолютної довершеності, який вирішує проблеми, не вирішуючи їх.

    Звичайно, моя думка суб’єктивна. Та нехай хто-завгодно стверджує, що суть філософії в підтриманні рівню моральності і духовності суспільства чи то в зверненні погляду в минуле на роботи тодішніх мислителів, моя думка - це моя думка, яку я і волію відстоювати, згодивши зі своїм внутрішнім світом. І як сказав на одній лекції Туренко Віталій: «Філософ - це людина, що живе в світі і намагається не жити в ньому».
    Категорія: Мои статьи | Додав: San-Antonio (18.11.2010)
    Переглядів: 706 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 3.7/3
    Всього коментарів: 2
    2  
    Чудовий приклад міркування! Хоча автор не зовсім відповів на запитання, яке згадав на самому початку, але висловлюється гарно. Згоден, що філософія не користується попитом, але в розумінні товарного попиту. Однак, цікаво б було почути, чому тоді в нашій державі існують філософські факультети, на утримання яких йдуть мільйони гривень, якщо вона не зацікавлена в них? От в чому загадка. Це випадковість, чи інвестиція у майбутнє? Навіщо державі сотні філософів? Повністю згоден з тим, що філософія вчить жити. Вона допомагає відчувати життя та отримувати від нього дещо невловиме. Якщо хтось хоче все життя витратити на виконання якихось соціальних функцій, то він йде на інші спеціальності. Якщо ж людина хоче справді жити, то вона займається філософією. Не втомлююсь цитувати Арістотеля - "Всі інші науки корисніші за неї, але кращої - немає жодної " happy

    1  
    Філософ - це людина, що живе в світі і намагається не жити в ньому. Супер фраза!

    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]

    Форма входу

    Друзі сайту

    Copyright MyCorp © 2017
    Сайт управляється системою uCoz