Головна
Реєстрація
Вхід
Неділя
24.09.2017
10:29
| RSS
Студентське наукове товариство Інституту філософської освіти і науки


  • Головна сторінка
  • Інформація про сайт
  • Каталог файлів
  • Каталог статей
  • Форум
  • Фотоальбоми
  • Гостьова книга
  • Зворотній зв'язок
  • ПРОЕКТ ПГК
  • Дошка оголошень
  •  
    
    Наша електронна скринька NTSA_IFON@NPU.EDU.UA
    Категорії розділу
    Мои статьи [24]
    Конференції [29]
    Розміщуються матеріали конференцій, які проводяться Науковим товариством чи за його партнерства

     Каталог статей 
    Головна » Статті » Мои статьи

    Навіщо займатись філософією у ХХІ ст?

    «Навіщо займатися філософією у ХХІ столітті?»

     

           XXI століття - час високих технологій і початок ери Водолія, час найтонших  фізичних  Нобелівських досягнень ( графен) і гігантського колайдеру,  час створення віртуального всесвіту, масового суїциду і суцільної самотності, час, коли живе людське слово  замінено  «есемесками», «контактом», дружня бесіда – «блогом», «форумом», але це і час  пошуку  шляху до себе, до духовного зростання, час нових містиків-пророків і дітей «індиго», час нових вірувань і старих законів світостворення…

         Світ різновекторний, різноманітний, складний – як завжди…Чи існує щось, що може  об’єднати  і зберегти людство від тотального занепаду, від нищівного тиску всесвітньої павутини?  Як об’єднувати древніх мислителів і сучасних комп’ютерних хакерів? Адже, одні перетворюють  світ за правилами великих  чисел, математичних поривань, фізичних формул та хімічних законів,  інші -  теж, не без принциповості, суперечливості, божеволюючи від власних фантазій і людської недосконалості, за допомогою слова та  життя, формулювали закони людського існування.  Об’єднує такі різні пласти «мислення»   - загальне бажання  створити унікально - гармонійну модель  світу, де все і всім зрозуміле, де всім відомо, що  «добро» і що «зло», що прекрасне і що потворне, як  необхідно жити, щоб бути щасливим  і праведним. Хоч одні – створюють ідеальний комп’ютерний всесвіт,  а інші – шукали відповідь на вічне питання «хто я ? який?» , але  кожен  створює свою філософію, навіть, не завжди розуміючи це…

         Філософія (любов до мудрості),  на перший погляд, абсолютно архаїчна, безперспективна, не потрібна у сучасному технологічному світі наука, яка не веде до науково-технічного прогресу, не здатна утворювати матеріальні блага, врешті решт, наука, яка не приносить доходу…Але це, можливо, єдина наука, яка здатна обєднати і зберегти людське життя, яка надає можливість розуміти світ і себе у цьому світі.

          Сьогодні трішки нівельоване , «приземлене» саме слово  «філософія»,  досить часто можна почути: філософія моди, філософія науки, філософія мистецтва, філософія діалогу, зараз формується філософія комп’ютерних наук  – і це не дивно, бо філософія  є  базою  всього наукового світу, вона - першоджерело, генетичний код сучасності, і, як в клітині ДНК  закладено код розвитку  всієї людини, її біологічні особливості, характер, так і філософія дає нам той  правічний код розвитку людського співтовариства , держави, всесвіту, який не дозволяє людству знищити себе, перетворитися на «біомасу».

          Вже з народження, від матері до дитини через слово, міф, розповідь, казку, тоді, коли відбуваються перші поринання дитячої уваги і уяви, у безсюжетну чи систематизовану, розповідь, де ще  не всі розподілені ролі, де ще немає чітко вказаних граней дійсності , а дії  неначе відбуваються незалежно від обставин і розвиток передує описам, формуються філософські, етичні  та естетичні смаки, виникають перші філософські питання.  Пізніше, почуті та сприйняті поняття, трансформуються у стійкі внутрішні переконання і  визначать естетичні та життєво важливі пріоритети  окремої людини та її взаємодії із суспільством загалом. Вже Казочки по Курочку рябу, Колобка, Бабу Ягу замінені модифікованими МакДаками, ідеальними Сімпсонами, віртуальними тваринами-героями Покемонами. Добре чи погано - це побачимо надалі, але найважливіше, щоб не втрачалося  бажання ставити питання  і шукати відповідь – що таке добро, а що зло, і не виникало лише одне «над прагнення» - «всіх перестріляти, вийти на інший рівень і стати героєм»

         Філософія  - ЦЕ ЛЮБОВ, любов  до мудрості, любов до  життя, вона  вчить цінувати світ і розуміти себе в ньому.   Природа світу  дає нам те, що ми чекаємо, потребуємо, нічого не буває випадково, бо випадковість - це  ще один нерозпізнаний шанс, спонукання нас до тих чи інших дій,  а людина  здатна організувати так своє життя, щоб не розірвати, не порушити,  духовну єдність людства, створену розмаїттям життєвих сюжетів, здатна стати гармонійною ланкою в її продовженні і надати нові ідеї майбуттю, здатна впоратися з проблемами сьогодення і продукувати їх вирішення у подальшому, і найважливішим інструментом  для цього є не технології,  не математичні формули і аналітичні прогнози, а філософія  та  ідея. Найважливіше і найскладніше  - змінити спосіб людського мислення. Змінюючи погляд на себе і на світ,  змінюєш і   життя, бо лише нематеріальне - ідеї, концепції, вірування, фантазії - володіють безсмертям. Камінь - перетворюється у  крихти. Дерево – згниває. Люди…люди помирають. Але думка, сон, легенда, ідея –  живуть вічно,  інколи кардинально змінюються, але живуть, завдяки і у супереч людській природі, пам’яті.  А   ми,  біологічні (чи Божі) створіння  – лише  результат наших думок, нашої філософії, особливої,  ніби нової, різнобарвної, позитивної, казкової, іграшкової, страшної, немилосердної, жорстокої і вічної філософії .

          Потреба в «істині» щодня зростає, ускладнюються технології, уніфікованим і бездушним  стає світ, але людська природа не змінюється. Як і тисячу років потому закохуються і страждають, народжують нащадків і створюють манкуртів, звучить материнська казка і  котиться солона сльоза, а людська душа прагне до гармонії і щастя, і йдуть пошуки філософського каменю  на сторінках віртуальних журналів у віртуальному світі  високих технологій ...

          Роль філософії  у  шаленому потоці сучасних життєвих виріїв надзвичайно зросла, але не змінилося ії призначення   -   розвиватися і залишитися вічним і вірним дороговказом на шляху пошуку  істини та гармонії, де кожен знайде свою відповідь на своє вічне питання...

     

    Категорія: Мои статьи | Додав: San-Antonio (18.11.2010)
    Переглядів: 624 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 4.7/3
    Всього коментарів: 1
    1  
    Гарно написано. Оптимістично. Мені подобається, що немає засудження сучасності. Це взагалі не властиво філософії. Як каже сучасний філософ Людмила Облова, - "метафізика не виносить вироків". Так і тут. В есе відчувається смак вічності. Видно, що автор намагається переказати безмежну лояльність істини. Також, варто відзначити, що потрібність філософії обгрунтовується через потребу в істині. Це саме те, чого бракує деяким попереднім роботам. В них філософія розглядається як самоцінність, а це не так. Філософія слугує істині, мудрості. При тому слугує не як рабиня, а як лицар священному граалю, чи чарівній дамі. Слугує через усвідомлення вищого обов*язку. Філософія - це загальна назва зв*язки ключів до життя (щось середеє між думкою Юліана Дмитришиної та Тетяни Вакуленко), які слугують для відкривання дверей, але від цього не втрачають значення, бо людей, які шукають ключ, буде завжди багато cool

    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]

    Форма входу

    Друзі сайту

    Copyright MyCorp © 2017
    Сайт управляється системою uCoz