Професійне самовизначення є винятково важливим етапом у житті кожної людини, оскільки правильно здійснений професійний вибір зумовлює успішність професійної діяльності особистості та її психологічний комфорт. Більш того, професійне самовизначення опосередковано впливає й на рівень соціально-економічного розвитку та добробут суспільства, адже правильно обрана стратегія вибору особистістю майбутньої професії забезпечує не лише її власний життєвий і професійний успіх, але й дозволяє їй зробити максимальний внесок у процвітання своєї держави.

Дослідженню даної проблеми присвятили свої праці ряд видатних вчених-психологів нашої країні та зарубіжжя: М.В.Великожон, Ю.В. Вінтюк, О.І.Вітковська, М.Р.Гінзбург, А.М.Голомшток, Є.В.Єгорова, Є.О.Климов, Г.С.Кожухарь, В.О.Моляко, В.Ф.Моргун, Н.А.Побірченко, М.С.Пряжніков, В.В.Рибалка, В.Ф.Сафін, М.Л.Смульcон, З.С.Становських, Б.О. Федоришин, О.О.Яшин. Вони вважають, що формування вибору життєвих цілей і професійного самовизначення молодої особистості потребує такого підходу, який враховує її особистісні якості та професійні здібності, орієнтується на її суспільні і професійні цінності та інтереси, підпорядковується вимогам ринку праці, особливостей підготовки її до майбутньої праці тощо.

Словосполучення «професійне самовизначення» застосовується не лише стосовно професіоналів, які вже успішно реалізувалися у певній професії, але й до тих, хто перебуває ще на початку визначення свого професійного шляху (Є.О.Клімов, М.С.Пряжніков). Дане поняття завжди передбачає самостійність, свободу професійного вибору людини, активний пошук можливостей формування і розвитку себе як повноцінного учасника співтовариства професіоналів.

Психологічний зміст процесу професійного самовизначення в науковій літературі розглядають з двох сторін: 1) орієнтування у різних видах діяльності і 2) здійснення вибору професії та формування професійного плану, що мають як соціально-психологічний, так і внутрішньо-психологічний аспекти.

Специфічною психологічною основою особистісного самовизначення в юнацькому віці є вперше усвідомлювана спрямованість на майбутнє, яка  стає головним виміром юнаків (І.С.Кон). Життєві плани – це  явища не тільки соціального, але й морального характеру. Вони не вичерпуються питанням «Ким бути?», а також містять в собі вирішення проблеми «Яким бути?», що стає важливим етапом на шляху морального самовизначення.

Професійне самовизначення виявляє найтісніші зв'язки з соціальним, оскільки пов'язане з ним ситуативно і змістовно. Водночас, воно невіддільне від самовизначення людини у сфері світогляду, моральної позиції, життєвого сенсу і Я-концепції, які зумовлюють її багатосторонні зв'язки зі світом, в тому числі характер її діяльності.

Професійне самовизначення старшокласника, з одного боку, залежить від широти та якісних характеристик досвіду і ступеня його усвідомленості суб’єктом, що відображено в уявленнях про себе та світ професій, з другого -  детермінується рефлексивними змістами, якими оперує школяр у виборі професійної діяльності. В нашому дослідженні ми зупинимось на мотиваційній стороні професійного визначення старшокласника.

Внутрішні мотиви вибору тієї або іншої професії – її суспільна і особиста значущість; задоволення, яке приносить робота завдяки її  творчому  характеру;  можливість спілкування,  керівництва іншими людьми тощо.  Внутрішня мотивація виникає з потреб самої людини, тому на її основі людина працює із задоволенням, без зовнішнього тиску.  Зовнішня мотивація – це  заробіток,  прагнення до престижу, боязнь засудження, невдачі тощо. Зовнішні мотиви можна розділити на позитивні і негативні. До позитивних мотивів відносяться:  матеріальне стимулювання, можливість просування по службі, схвалення колективу, престиж, тобто стимул-реакції, заради яких людина вважає потрібним докласти свої зусилля. До негативних мотивів відносяться  дії на особу шляхом тиску, покарань, критики, засудження і інших санкцій негативного характеру. Переважання внутрішніх мотивів і позитивної зовнішньої мотивації найефективніше з точки зору задоволеності працею.

В нашому дослідженні взяли участь учні 9 та 11 класів гімназії НПУ імені М.П.Драгоманова у кількості 50 осіб (24 – 9-класників, 26 – 11-класників). Використання методики «Мотив вибору професії» К.Замфір показало наступні результати:

Ø    серед учнів 11 класів 12 (46,1%) виявили внутрішню індивідуально-значущу мотивацію (і), 5 учнів (19,2%) – внутрішню соціально-значущу мотивацію (с), 7 учнів (26,9%) – зовнішню позитивну мотивацію (+), 2 (7,6%) – зовнішню негативну мотивацію (-);

Ø    серед 9-класників 8 (33,3%) виявили внутрішню індивідуально-значущу мотивацію (і), 4 учнів (16,6%) – внутрішню соціально-значущу мотивацію (с), 7 учнів (29,1%) – зовнішню позитивну мотивацію (+), 5 (20,8%) – зовнішню негативну мотивацію (-);

Перевага внутрішньої мотивації учнів 11 класів засвідчує високий ступінь її рефлексії у виборі професії, тоді як у 9-класників цей рівень значно менший. Серед них високий відсоток тих, хто не до кінця усвідомлює необхідність «авторства» у виборі професії і потребує кваліфікованої допомоги фахівців у цьому питанні.

Довгий час проблемами профорієнтації у школі займались вчителі, шефи підприємств до яких належала школа. Сьогодення засвідчує необхідність проведенні спеціального психологічного супроводу у професійному становленні старшокласника, що здійснювалось би психологічною службою освітнього закладу.