С.М. Савченко

Інститут філософської освіти і науки,

ІІ курс, спеціальність «філософія (релігієзнавство)»

Науковий керівник: доцент, кандидат філософських наук В. Л. Хромець

                НИЩЕННЯ КУЛЬТОВИХ СПОРУД ХРИСТИЯНСЬКИХ РЕЛІГІЙНИХ            ОРГАНІЗАЦІЙ В ПЕРІОД РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ У МІСТІ КИЄВІ

 Київ був серцем і душею релігійного життя  ще з княжих часів. З нього у всі куточки величезної держави насаджувалось християнське благочестя, поширювались богословська наука, релігійно-духовна література, мистецтво, освіта.

Установивши в 1919 році контроль над Україною, більшовики взялися за антицерковну політику.

   Із встановлевленням в Києві радянської влади та прийняттям декрету про відокремлення церкви від держави почалося грабування церковного майна та закриття культових споруд, приміщення яких віддавали під клуби або під склади чи для виробничих потреб.

Другу п’ятирічку Йосип Сталін оголосив «безбожною п’ятирічкою», «п’ятирічкою знищення релігій».

        Масове знищення пам'яток  української сакральної архітектури почалось 1934 року, коли столиця УСРР переїхала з "пролетарського” Харкова до Києва. Вважалось, що загальний силует Києва надто переобтяжений культовими спорудами і має дуже "патріархальний” вигляд. Це не відповідало уявленням про соціалістичну столицю, а тому потребувало докорінних змін.

          Почалося створення "репрезентативного” урядового центру, такого, який би відповідав уявленням влади про архітектуру соціалістичної держави, однак ні місцеві зодчі, ні городяни, ні місто загалом не були готові до такого брутального вторгнення в архітектурний силует Києва. Ще були спробу порятунку київських святинь, однак даремні:  у 1930–х  роках, загалом на місцях знесених культових споруд, з'явилися нові радянські будинки, грубезні, абсолютно не вписані в київські вулиці і краєвид. Які не враховували місцеві традиції, пригнічуючи своєю величчю.

Нищення культових споруд часто замовчувалось ( розібрана потайки за одну ніч Троїцька церква на однойменній, нині Спортивній, площі) або навпаки набувало широкого розголосу як визначне досягнення атеїстичної влади («всенародне» руйнування Стрітенської церкви на Львівській площі та Десятинного собору на Старокиївській горі).

Загалом завдяки XX століттю у Києві стало менше на 96 православних храмів та на 24 кладовища…

Зі зміною зовнішнього вигляду столиці УРСР, змінилось і змістове наповнення екскурсійних турів, розроблених спеціально для атеїстичної пропаганди серед населення.

Екскурсантам часто доводилось чути: «Уявіть собі, - казали екскурсоводи, - в соціальному складі «святих» нема жодного робітника». [1 с.337]

Зі здобуттям Україною незалежності колишні культові споруди, що вціліли, стали повертатися релігійним громадам.

Ідея відтворення втрачених національних пам'яток набула нового значення – вже як реальної, ніким не обмеженої можливості, як повернення історичної  пам'яті.

Список використаних джерел

1. Анисимов А. Л. – Киев и киевляне. Я вызову любое из столетий… Книга первая. – К.: Книга, 2002. – 355с.: ил.