А.Я. Рашко

Інститут філософської освіти і науки

III курс, спеціальність «філософія (практична психологія)»

Науковий керівник: ст.викладач, кандидат психологічних наук С.А. Козачук

ЕТНІЧНА МАРГІНАЛЬНІСТЬ ЯК ПРОБЛЕМА

СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ

Сучасний світ – це глобалізаційні процеси, які можна охарактеризувати як широкі та розгалужені міжнародні контакти. Вільний візовий режим і доступ до інформаційних ресурсів дає  можливості пізнавати нові країни, їх традиції, побут і культуру. Відбувається активне міжетнічне спілкування, що з одного боку, створює більше можливостей для накопичення знань про особливості своєї та інших етнічних груп, сприяє розвитку міжетнічної толерантності та формуванню комунікативних навичок, а з іншого - породжує явище етнічної маргінальності.

Маргінальність - це один з проявів складнощів соціального буття індивіда, що характеризується психологічним розташуванням між декількома культурними чи соціальними світами. При цьому повною мірою особистість не приймається у жоден з цих світів, не визнається «своєю», такою, що належить групі.

Етнічна маргінальність виявляється як наявність в однієї людини етнічних ознак, що характерні для представників різних народів, культур. Маргінальна людина (від лат. margo - край)  - це людина, в якої не сформована міцна, одностайна, узгоджена система соціальних ідентичностей і ціннісних орієнтацій. А це призводить до внутрішніх конфліктів, розладів із самим собою. Таким чином, етнічна маргінальність спричинює процес трансформації особистості -  в системі етнічних відносин людина опиняється у проміжному стані, належить до двох (або й більше) етнічних груп. У внутрішньому світі індивіда це відображається як несформованість чи суперечність цінностей, світогляду, життєвих позицій, а отже, - як внутрішній психологічний конфлікт.

За Чайлдом маргінальність спричинюється трьома основними факторами: 1) реальним соціальним станом особистості, її статусом; 2) соціальними установками, ставленням до ситуації; 3) психологічними особистісними характеристиками. У світлі дослідження етнічної маргінальності як психологічної проблеми, особливу цікавість привертає останній із означених чинників. Отже, за твердженням дослідника, до психологічних характеристик маргінальної особистості належать: слабкий опір життєвим труднощам; дезорганізованість, нездатність до самостійного аналізу; неспокій, тривожність; внутрішнє напруження, що інколи переходить в нічим не виправдану паніку; ізольованість, відчуженість та ворожість до інших людей; руйнування власної організації життя, відчуття безглуздості власного існування, психічні розлади, схильність до психічної патології та суїцидних дій; егоцентричність і агресивність, відсутність власної позиції, конформізм.

На думку А. Керкхофф і Т. МакКормик, маргінальна людина - це та, що вважає референтною для себе групу, до якої вона насправді не належить. Така людина лише прагне здобути членство у цій групі, намагається бути прийнятою групою і утвердитися в ній. У такій ситуації найбільш ймовірними є два варіанти розгортання подій. Якщо індивід не зможе бути включений до референтної для нього групи, то страждатиме від невизначеності, амбівалентності, відсутності відчуття гармонії та цілісності. Натомість,  включення  до бажаної групи вимагає пристосування, адаптації до певного соціуму і оточення. А це може призвести до втрати самого себе, своєї самобутності та ідентичності. Така ситуація породжує як суб’єктивні проблеми - внутрішній розлад, складнощі з необхідною для душевної рівноваги етнокультурною і соціальною ідентифікацією - , так і проблеми взаємодії з іншими індивідами, групами та соціальними інститутами.

Проте, не всі дослідники розглядають маргінальність як суто деструктивне явище. Так, Е. Старіков відмічає, що маргінальність - це лише процес перестановки соціальної «мозаїки», коли значні за обсягом людські маси переходять з одних соціальних груп до інших. Для Стоунквіста маргінальна людина – ключова особа в міжкультурних контактах, у формуванні нового типу особистості, стрижень прогресивних соціальних структур. Оскільки маргінальність передбачає напружене внутрішнє протистояння, дві полярні позиції, що одночасно існують в межах психіки однієї особистості, але суперечать одна одній, то й розв’язання внутрішнього конфлікту маргінальності можливе двома різними шляхами. На думку Шибутані, це - або суїцид, або висока творча активність. Погоджуючись з  Р.Парком, Шибутані зазначає, що в будь-якій культурі найвагоміші досягнення здійснюються під час швидких соціальних змін. І більшість визначальних культурних та соціальних внесків було зроблено саме маргінальними особистостями. Отже, за певних умов, маргінальність не завжди спричинює болісне і травмуюче  пристосовуватися індивіда до більш успішної, а отже, більш привабливої та бажаної соціальної групи. Вона може стати поштовхом продукування прогресивних поглядів та установок, що здатні призвести до створення нових ідеалів та цінностей, а отже - і групи нового зразка.

Як бачимо, у сучасній психології немає одностайності щодо явища маргінальності. А саме, оцінки наслідків маргінальності для особистості та соціуму як суто конструктивних чи деструктивних. Водночас, різні погляди на маргінальність об’єднує розуміння її як явища, що виникає внаслідок складнощів з особистісною ідентифікацією. Тобто як явища, що є протилежним стабільній позитивній ідентичності.

Саме таке розуміння етнічної маргінальності - як протилежності усталеній позитивній етнічній ідентичності - лягло в основу авторської анкети «Визначення етнічної маргінальності». Анкета складається з трьох блоків, що відображають, відповідно, три компоненти маргінальності - когнітивний, емоційно-мотиваційний та поведінковий - і містить 20 тверджень,  з якими опитуваний має погодитися чи не погодитися, залежно від того, наскільки повно твердження анкети характеризує самого опитуваного.

До тверджень когнітивного блоку належать, зокрема, такі: Ви добре знаєте історію і культуру українського народу; вдосконалюєте знання української мови; вважаєте, що український народ здійснив вагомий внесок до світової культури,науки, мистецтва; надаєте перевагу українській літературі; Вас цікавить нова інформація, яка пов’язана з українським народом - його історією та сучасністю.

Серед тверджень емоційно-мотиваційного блоку такі: Ви відчуваєте гордість за власний народ; Ваші життєві цінності і пріоритети пов’язані з національними і узгоджуються з ними; Ви відчуваєте духовну спорідненість з власним народом; прагнете, щоб Ваше майбутнє і майбутнє Ваших дітей було пов’язано з Українським народом.

Твердження поведінкового блоку - це: Ви дотримуєтесь українських традицій та звичаїв; пов’язуєте реалізацію життєвої мети з українським народом;  хотіли б мешкати в іншій країні з більш високим рівнем культури, економіки і соціальних стандартів; позиція шанованих представників українського народу впливає на Вашу думку і прийняття рішень.

До кожного твердження пропонується обрати один з п’яти варіантів відповідей, за що нараховуються бали - погоджуюсь (1); скоріш погоджуюсь (2); у чомусь погоджуюсь, а в чомусь - ні (3); скоріш погоджуюсь (4); не погоджуюсь (5). Анкета містить також і обернені запитання, бали за які зараховуються у зворотному порядку. Залежно від загальної кількості набраних балів визначалися стабільна позитивна етнічна ідентичність, нестійка етнічна ідентичність - схильність до етнічної маргінальності, етнічна маргінальність.

В анкетуванні брали участь 92 особи - студенти НПУ імені М.П.Драгоманова. За результатами анкетування виявлено, що стабільна позитивна етнічна ідентичність властива 36,9 % опитуваних (34 особи), нестійка етнічна ідентичність - схильність до етнічної маргінальності - 58,6% опитуваних  (54 особи), етнічна маргінальність - 4,3 % опитуваних  (4 особи).

Як видно з  отриманих результатів, стійку етнічну маргінальність виявлено у невеликої кількості респондентів. Водночас, у більш як половини опитуваних виявлено нестійку етнічну ідентичність, а отже, схильність до етнічної маргінальності. Натомість, стійка позитивна етнічна ідентичність, за нашими даними, властива приблизно лише третині студентів.

Дослідженням встановлено розбіжності у вагомості когнітивного,                           емоційно-мотиваційного і поведінкового компонентів - складових етнічної маргінальності. Так, у когнітивному блоці переважає етнічна ідентичність (56,52%), а рівень етнічної маргінальності є незначним (3,2%). Відповіді на питання когнітивного блоку засвідчують, що більшість респондентів прагнуть вивчати і поглиблювати знання української мови, цікавляться національною історією та культурою.

Натомість, у емоційно-мотиваційному і поведінковому компонентах чітко переважає схильність до етнічної маргінальності - 64,13% та 71,7% відповідно. Спостерігається зменшення етнічної ідентичності у емоційно-мотиваційному блоці до 22,82% , а у поведінковому - до  16,3%, а також збільшення власне етнічної маргінальності - до 13,04% та 11,95% відповідно. Зокрема, велика кількість опитуваних стверджує, що не відчуває духовної спорідненості з власним народом. Більш, ніж половина з них (52,2 %) не прагнуть, щоб їхнє майбутнє і майбутнє їхніх дітей, було пов’язане з Україною.

Проведене дослідження не охоплює усіх аспектів проблеми етнічної маргінальності, водночас демонструє її надзвичайну гостроту та актуальність для сучасного українського суспільства, а також необхідність розгортання подальших досліджень у цьому напрямку.