Наше
сприйняття інших людей залежить від того, як ми їх "класифікуємо" за
їх приналежністю до тієї чи іншої групи, соціально-економічного класу або за
демографічними характеристиками (стать, вік, колір шкіри і т.п.). В
повсякденному житті людина, як правило, позбавлена можливості піддавати
критичному аналізу традиції, норми та ціннісні орієнтації − тому іноді чинить шаблонно,
відповідно до стереотипу, що склався. Культурними стереотипами людина керується
не усвідомлено − їх вона вбирає через
традиції, звичаї, зразки поведінки.
Етнічний
стереотип − стандартизований, стійкий,
емоційно насичений, ціннісно визначений образ, уявлення про певний об'єкт,
продукований під впливом конкретної етнічної культури, актуальний для
представників окремої етнічної спільноти. Етнічні стереотипи спрощують сприйняття
навколишнього світу для представників конкретного етносу. Водночас вони
допомагають етносу зберігати ідентичність, поширюватися і розвиватися у часі та
просторі.
Етнічний стереотип складає ту частину системи знань про
світ, яка відображає відмінності між народами. На основі дихотомії "Ми —
Вони" у його структурі виділяються два компоненти: автостереотип —
сукупність атрибутивних ознак щодо дійсних чи уявних специфічних рис власної
етнічної групи і гетеростереотип — сукупність атрибутивних ознак щодо інших
етнічних груп. «Ми — Вони» є узагальненим протиставленням. [4, с. 11]
Людина не
може сформувати своє власне Я інакше як через відношення до інших людей, в
процесі спілкування з ними. Як писав К.Маркс, щоб виробити самосвідомість,
«людина спочатку дивиться, як в дзеркало, в іншу людину». В первісному
суспільстві сфера спілкування між людьми
була обмежена рамками свого роду і племені. Людина - це тільки одноплемінник.
Люди з інших племен сприймалися як чужа, ворожа сила. Чужий - значить ворог.
Етноцентризм
як почуття приналежності до певної людської групи із самого початку містив у
собі усвідомлення переваги своєї групи над іншими. Ідея зверхності своїх
звичаїв, норм, богів над чужими червоною ниткою проходить через будь-який
народний епос, оповіді, легенди. Образ чужої етнічної групи в свідомості народу
визначається перш за все характером його власних історичних взаємостосунків з
цією групою. [1]
Представник
пануючої нації (етносу) сприймає залежну народність перш за все крізь призму
свого очолюючого положення. Поневолені народи розглядаються як низькі,
неповноцінні, що потребують опіки і керівництва. Та варто зазначити, що відношення
до національної меншини як до «дитини» існує лише до тих пір, поки ця меншина не намагається виступити як самостійна сила.
Маючи в цілому ряд універсальних закономірностей,
соціальний контекст відносин між чоловіком та жінкою конструюється по-різному у
різних етносів. Гендерні особливості етносу відбиваються майже на всіх інших
складових його культури, починаючи від економічної і закінчуючи етичною та
художньо-естетичною. Тому величезний наскрізний пласт культури, що формується
взаємодією між чоловіками і жінками як соціальними суб’єктами, позначимо
поняттям "гендерна культура". [3]
Гендерною культурою є суспільні цінності, які
склалися в тому чи іншому суспільстві, відшліфовувалися в перебігу його
історії. Їй повинен підлягати кожен індивід, дотримуючись норм і щодо чоловіка,
і щодо жінки. У фундаменті гендерної культури – міжстатевий поділ праці, що
надає їй характеру біполярності. Гендерна культура − це сукупність статево-рольових
цінностей у суспільних сферах буття і відповідних їм потреб, інтересів і форм
діяльності, обумовлена демократичним устроєм і пов'язаними з ним демократичними
інститутами.
Гендерна
культура зумовлює подолання стандартних умов тоталітарного життя й утвердження
рівності прав, людських взаємин між чоловіками і жінками в суспільстві.
Гендерна культура і політика поєднують в собі збалансовану стратегію забезпечення
умов людського життя, творення нових цінностей, спрямованих на людський
розвиток. [2]
Культурна антропологія переконливо довела: те,
що в якомусь суспільстві сприймається як жіночність, в іншому може вважатися
ознакою чоловіків. Маргарет
Мід дослідила, що навіть близькі за
рівнем соціально-економічного розвитку первісні племена можуть мати різні канони маскулінності − наприклад, поряд з
войовничими, агресивними мундугуморами живуть спокійні і миролюбні арапеші. [5] Йдеться про стереотипи маскулінності
і фемінності, існуючі в досліджуваних суспільствах. На думку Маргарет Мід,
маскулінні і фемінні властивості не витікають безпосередньо з біологічної
природи людини. Вони багато в чому відображають нормативні уявлення і
особливості способу життя різних суспільств.
Отже, поняття „жіночність” та „мужність”
зумовлені і біологічними особливостями, і культурою, а тому не скрізь і не
завжди сприймаються однаково. Розуміння жіночості й мужності є різним у різних етнічних груп, релігійних
конфесій та поколінь. Це притаманно, зокрема, й поліетнічній Україні. Не варто
забувати, що творення гендерної культури потребує урахування її усталених і
мінливих компонентів. Україна, як держава, де четверту частину населення
становлять національні меншини, має відповідну гендерну різноманітність.
Звісно, ця різноманітність значною мірою впливає на всі сфери соціального
життя.
1. Кон И.С. Психология предрассудка (О
социально-психологических корнях этнических предубеждений) Журнал «Новый мир». -1966, №9 // http://psyfactor.org/lib/stereotype11.htm
2. Марусин Т., Герегова С. Гендерна культура у трансформаційних процесах українського суспільства // http://history.org.ua/JournALL/xxx/15/1/10.pdf
3. Пархоменко Т.С. Гендерна культура
українців: до постановки питання //
http://www.rius.kiev.ua/journal/5/parchomenko
4. Сердюк С. В. Функції етнічних стереотипів та їхня роль у
формуванні етнічної ідентичності // Наукові записки. Т. 19. Теорія та історія
культури / Національний Університет "Києво-Могилянська Академія" −
Київ : Видавничий дім "Києво-Могилянська Академія", 2001. − 78 с. −
С. 11
5. Феминова И. Мужские исследования и парадигмы маскулинности. // http://www.proza.ru/2008/11/18/686
