Туренко Вікторія Вікторівна,

кандидат філософських наук, доцент Інституту політології та права

Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, Київ

Шаповалова Тамара Вікторівна,

старший викладач Донецького інституту соціальної освіти, Донецьк

Напрям І: Форми та зміст академічної інституалізації.

Макс Шелер стверджує, що «освіта не є навчальною підготовкою до чогось, до професії, до спеціальності, до якогось роду виробництва. Навчальна підготовка не має зовнішніх цілей. Освіта існує лише для творення благородної людини» [6; 31 – 32]. Відомий вислів, що освіта для нас є тим, що залишається в нас навіть тоді, коли ми забуваємо щось конкретне з навчальних програм.

Що ж таке  може залишитися в нас, коли ми раптом забудемо якісь дату, формулу, граматичне правило?  Наша людяність, наша гуманність, наше милосердя, добро в серці, душі. Їх людина набуває протягом всього життя, протягом отримання освіти.

Інститут освіти в суспільстві разом з такими інститутами соціалізації як сім`я, церква, ЗМІ покликані формувати і соціально, і морально здорову особистість. Проте, останнім часом в Україні спостерігається дисфункціональність інститутів соціалізації, невиконання ними своїх функцій, що не тільки негативно позначається на соціалізації молодого покоління, а може стати механізмом формування девіацій.

Соціальну організацію і духовне підґрунтя в сучасному  українському суспільстві, на думку В. П. Андрущенка, можуть винести на своїх плечах дві особистості: духовна особа (священнослужитель) і вчитель [1; 31].

Опорою їм може стати особистість, що набула освіту з акцентом на гуманістичні цінності. Що відбувається через гуманізацію і гуманітаризацію освітньої підготовки.

Ю. М. Афанасьєв, звертаючи увагу на особистісний компонент освіти , ставить питання:» А чи може освіта бути негуманітарною?» І  відповідає:» Бути людиною важко. Але завдання  сфери освіти – створення максимально повних умов для розкриття людської, орієнтованої на цілісну організацію, свідомості» [4]. Справжньою ціллю освіти і виховання є не підготовка до шкільних чи вузівських екзаменів, а підготовка до життя. Життєві іспити - це вчинки, які не складають, а вчиняють, а у випадку невдачі розплачуються дуже серйозно.

Система освіти - це не просто сукупність навчальних програм, предметів, методів, засобів. Через систему освіти суспільство звертається до людини, що розвивається як особистість. Важливу роль у формуванні життєвих орієнтирів особистості  школяра, студента мають гуманітарні, філософські знання. Саме вони дають людині можливість зорієнтуватися в сучасній мінливій дійсності,  сучасній культурі, перспективах розвитку цивілізації.

Ще на початку ХХ століття у В. Вернадського знаходимо твердження, що з огляду на величезну  роль людини у збереженні природи, науки природничі можна віднести до гуманітарних [2; 499]. Сьогодні такого статусу особливо заслуговує екологічна наука.

Зважаючи на вищеозначені факти, на філософських відділеннях університетів  України в якості вступного випробовування означено біологію, а програма з цієї дисципліни передбачає вивчення екологїї. Натомість природничі відділення залишають поза увагою питання про збільшення в навчальних програмах годин на філософські науки. Хоча, як відомо, питання сенсу буття, життя передусім осягаються ними.

В цілому ж, справа полягає в тому, аби освіта сприяла тому,щоби нове покоління розчищало у собі внутрішні шляхи до совісті, тримало б відкритими священні брами, за якими вона ховається. Адже якщо колись утвердиться на Землі безсовісне покоління, воно зруйнує життя людини, культуру, – говорить Іван Ільїн, великий філософ-гуманіст [3; 182]. Совість це голос трансцендентної сили. «Вустами совісті «говорить Всезагальний закон, Істина. В якості морального регулятора вона ставиться навіть вище на розсудливість [5; 523 – 524]. Для збереження життя на Землі в часи, коли все  раціоналізується, це особливо важливо.

Бібліографія

1. Андрущенко В. Лише меншовартісні люди не цінують нашої освіти // Віче   – 2010 - №15 – С. 30 – 33.

2. Вернадський В. Научная мысль как планетное явление / Мир философии: Книга для чтения. Ч.2. Человек. Общество. Культура. – М.: Политиздат, 1991. – С. 497 – 512.

3. Ильин И. Основы христианской культуры. – Краматорск: «Тираж-51», 2005. – 351 с.

4. Степанова М.А. Психологическая наука и философия в сфере образования: современное состояние и актуальные задачи [Електронний ресурс]: http://vphil.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=145&Itemid=52.

5. Словарь философских терминов / Научная редакция профессора В.Г. Кузнецова. – М.: ИНФРА – М. – 2007. – 731 с.