«Конфлікт між автором і редактором
навчальної книги як перешкода успішній діяльності»
Паливода Юлія В’ячеславівна, здобувач кафедри видавничої справи та редагування
Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ
Напрям: Гуманітарна освіта
Секція: . Підготовка кваліфікованих кадрів в системі гуманітарної освіти
У рамках ІІ Міжнародної наукової-практичної
конференції «Простір гуманітарної
комунікації: трансформації академічного дискурсу» пропонуємо вашій увазі
доповідь на тему «Конфлікт між автором і редактором навчальної книги як
перешкода успішній діяльності». Тема присвячується розглядові особливостей,
причин та способів розв’язання конфліктних ситуацій між редактором і автором,
що виникають як наслідок неефективної комунікації цих учасників
редакційно-видавничого процесу.
Міжособистісний
конфлікт у просторі гуманітарної комунікації
Гуманітарна комунікація є далеко не гармонійним
середовищем. Дискурси, що генеруються в її просторі, несуть численні конфлікти
різного походження та вираження.
За «Великим тлумачним словником сучасної
української мови» (К., ВТФ «Перун», 2003, с. 451), конфлікт — зіткнення протилежних
інтересів, думок, поглядів; серйозні розбіжності; гостра суперечка.
Гармонізація гуманітарної комунікації передбачає
розв’язання конфліктів, а в ліпшому випадку — уникнення та запобігання їм.
Видавнича справа вписана в простір гуманітарної
комунікації. Тому співпраця між автором і редактором навчальної книжки природно
може вважатися дотичною до академічного дискурсу, апріорі запрограмованого на
пошук істини, а отже і суперечки довкола неї.
Сутність
і види конфліктів між редактором і автором
Конфлікти, які виникають під час спільної
діяльності між редактором й автором, можуть розпалитися як під час першої
їхньої зустрічі (у процесі перемовин), так і подальшого редакційного опрацювання
тексту навчальної книжки. Редакторові не завжди вдається успішно розв’язати їх
без спеціальних знань. Педагогічні завдання фахової підготовки редактора
повинні включати настанову на належну психологічну освіту такого фахівця. Низка
непорозумінь і суперечностей суттєво знижує поріг стресостійкості обох
учасників редакційно-видавничого процесу, призводячи, відтак, до доволі
неадекватної їхньої поведінки під час міжособистісної комунікації. Це, своєю
чергою, знижує ефективність професійної діяльності учасників видавничого
процесу й шкодить, часом, їх психічному здоров’ю.
У конфліктній ситуації завжди кожна із сторін (або
автор, або редактор) покладає всю відповідальність на свого опонента, очікуючи
саме від нього зміни поведінки, переконань, професійних обов’язків тощо. Механізмом
психологічного захисту, що обумовлює таке перенесення відповідальності, є проекція, що має
на меті задоволення вимог «Над-Я» та збереження власного образу «Я».
Вельми цікавим може бути й рольовий аналіз
взаємодії у конфліктній ситуації. Автор з редактором під час конфлікту можуть позмінно
грати ролі опонента, суперника, супротивника тощо. Незбіг рольових очікувань
(наприклад, «опонент↔супротивник») може сприяти як зниженню інтенсивності
конфлікту і його розв’язанню, так і його ескалації.
Відповідно до практичного досвіду, конфлікт між
автором і редактором розпочинається з конфліктної ситуації, сформованої як власне
автором та редактором зокрема, так і ними спільно.
Конфлікти між автором та редактором, відповідно до причин їх розпалювання,
можуть виникати через:
1)
брак
інформації (непоінформованість, хибна інформація, відмітна інтерпретації однієї
й тієї ж інформації тощо);
2)
розбіжності
інтересів, потреб, прагнень (виробничі, особистісні та ін.);
3)
непорозуміння
під час спілкування (емоційне перевантаження, несприйняття співрозмовника,
стереотипність мислення, особистісні особливості, фрустрації тощо);
4)
організаційно-структурні
відмітності (влада, авторитет, брак часу, фізичні та географічні бар’єри, що
сповільнюють процес підготовки навчальної літератури з гуманітарного напряму );
5)
цінності особистості
(різне сприйняття професійних рис, запропонованих ідей, проектів, різні цілі,
мета, різне бачення кінцевого книжкового продукту).
Зазвичай, у конфліктології виокремлюють ділові та емоційні конфлікти (втім,
існують й інші класифікації — за іншими критеріями). У власній видавничій
практиці неодноразово траплялося, що ділові конфлікти, пов’язані з редакційною
діяльністю (суперечності у підході до організації видавничої роботи загалом),
майже завжди набували емоційного забарвлення. Автор з редактором зрештою забували
предмет конфлікту (невчасне подання матеріалу, неналежне опрацювання, незгода з
редакторськими виправленнями тощо) і переходили на особистісний рівень (образа
професійної кваліфікації, некомпетентності та ін.). На нашу думку,
емоційні конфлікти є найнебезпечнішими, вони — найбільша загроза діловій,
фаховій співпраці редактора і автора навчальної книжки, оскільки породжують психологічну
несумісність двох незалежних особистостей — автора та редактора.
Для успішного подолання конфлікту редактор повинен
знати психологічні механізми, джерела і причини виникнення, динаміку розвитку
конфліктів, передбачати їх розгортання і поведінку опонента, вміти обрати
потрібну поведінку.
Таку поведінку можна було би назвати саногенною
(від лат. sanare — лікувати, зцілювати), тобто такою, що сприяє
вирішенню конфліктної ситуації та зняттю її стресогенності.
Основні
джерела і причини виникнення конфліктних ситуацій
Основними джерелами спричинення конфліктів між
автором і редактором навчальної книжки, здебільшого, є психологічні фактори,
оскільки взаємодія автора і редактора базується на вмінні спілкуватися, налагоджувати
комунікаційний зв’язок. Звичайно, причиною конфліктних ситуацій можуть стати й організаційні
моменти, а саме — неналежна побудова
редакційно-видавничого процесу. Приміром, не правильно прописані фахові обов’язки
працівників основних служб видавництва навчальної літератури з гуманітарного
напряму (невчасне, некваліфіковане виконання поставленого завдання: вичитування
коректури, здійснення верстки тощо), не взяття до уваги редактором часових меж
подання оригіналу для подальшого опрацювання та ін.
На практиці найчастіше конфлікти пов’язані з психологічними особливостями автора та
редактора:
1) ціннісні орієнтири (заперечення чи підтримання тих
чи тих переконань; релігійні, етнічні, політичні, культурні й, особливо,
професійні цінності);
2) отримання чи не отримання задоволення від
спілкування з партнером (примусово чи добровільно у редактора і автора
відбувається співпраця; психологічна та морально-духовна несумісність автора з
редактором як успішних партнерів; неспівмірність внеску учасників
редакційно-видавничого процесу у спільну справу (гроші, час, емоції, репутація,
енергія тощо);
3) особливості поведінки автора та редактора під час
спільної діяльності (розпалювання конфліктної ситуації виникає унаслідок
ігнорування інтересів однієї із сторін, самооцінки, прояву егоїзму,
безвідповідальності, неуважності, байдужості до власних обов’язків, накопичених
протягом дня фрустрацій та ін.);
4) незнання типу характеру співбесідника,
темпераменту, психологічних особливостей (автор і редактор наділені різним
характером та темпераментом по-різному можуть реагувати як на слова і емоції
іншого, так і на власне конфліктну ситуацію);
5) автор і редактор можуть неправильно витлумачити
думку та вчинки одне одного, переоцінити власні можливості або недооцінити
вміння та можливості іншого (зазвичай, це є наслідком браку спілкування,
ігнорування зустрічей);
6) вікові бар’єри (надто молодий (недостатньо знань)
або пенсійного віку (неактуальна інформація) — феномен ейджизму
(ейджизм — сукупність різноманітних стереотипів, забобонів та форм
дискримінації стосовно осіб старших вікових груп), зокрема ювенільного ейджизму
(ювенільний ейджизм — сукупність різноманітних стереотипів, забобонів та
форм дискримінації стосовно осіб молодших вікових груп).
| 
