«Роль теологічної освіти в системі громадянської інституалізації суспільства та вищої школи»

Зінченко Віктор Вікторович, професор

 Міжрегіональної Академії управління персоналом

 Релігія в громадянських інститутах європейського соціуму

В умовах трансформаційних процесів, які відбуваються в українському суспільстві в процесі побудови громадянського суспільства і розвиненої правової держави на демократичних засадах провідну роль має грати система вищої освіти.

            Релігія, релігійні структури на протязі усього розвитку людства є невід'ємною і важливою частиною політико-економічної, державної і правової реальності суспільного життя. Той чи інший домінуючий тип релігійності закладає фундаментальні основи соціального розвитку, стиль колективного та індивідуального світовідношення, етнічні та культурні орієнтації етнонаціональної спільноти.

            У країнах європейського історичного шляху, духовною основою якого є християнство, незважаючи на досягнутий внаслідок процесу секуляризації світський тип держав, релігія є невід'ємною складовою функціональною частиною суспільної реальності, займаючи настільки ж чільне положення, як і політика, економіка, право тощо. Це з необхідністю враховується в державному управлінні й системі вищої освіти. Це обумовлюється потребою обов'язкового врахування стратегій, чи моделей поведінки, ідей релігійної складової стосовно тих чи інших напрямів розвитку та функціонування суспільно-державної системи.

            Тому виникає необхідність у підготовці фахівців із тих теологічних навчальних дисциплін, які спрямовані на аналіз та побудову суспільної реальності, що водночас передбачає розвиток теологічної освіти в системі світської вищої школи на основі формування професіоналів у галузі суспільних наук, економіки, державного управління, права, політики.

            Це дозволило б отримати генерацію спеціалістів, котрі були б здатними до неупередженого аналізу і здійснення суспільно-релігійних відносин та будови їхньої стратегії з використанням загально наукових, спеціальнофахових і теологічних принципів та методологічного апарату. Водночас, дані фахівці мають можливість уникнути суто конфесійної ідеологічної і доктринальної заангажованості, котра з необхідністю виникає в системі релігійної богословської освіти.

            Впровадження системи теологічної освіти у світській вищій школі сприятиме формуванню наукових та викладацьких кадрів у царині суспільно вагомої, але досі не освоєної сфери громадського, державного і духовного життя.

                                                    Ідейні засади теологічної освіти

Національна культура, формуючи особливі принципи мислення і осягнення світу, звичаї та традиції, пов'язані з історичним розвитком, разом з тим має спільне з іншими культурами ідейно духовне джерело. Українська духовна система належить до того культурного кола, етичні і правові засади якого сформувало християнство. Віруючі та невіруючі, політики та обивателі – усі ми зростаємо в середовищі християнських орієнтирів і цінностей. Тому попри усі національні відмінності та специфікації етнічних культур Європи, є можливим констатувати, що виховало і сформувало спільний цивілізаційний тип їхнього розвитку перш за все християнство.

            У такому випадку національну культуру України можна беззастережно віднести до європейського типу цивілізації з відповідною політико-правовою культурою, яка у всьому світі підтвердила своє універсальне значення і використання. Віднесення до української нації повинно відбуватися не за кровно-етнічною ознакою, а за єдністю духовно-моральних цінностей та визнання сформованих європейським громадянським суспільством правової системи та політичної культури.

                Крім домінування саме християнських культурних настанов в українському суспільстві, необхідно врахувати, що саме в християнстві, в найбільшій  з-поміж інших релігій мірі, є сформованою теологічна система, яка є безпосередньо пов'язаною із суспільним розвитком європейського типу світської форми держави.

                                                                         Християнізація освіти

Поряд з іншими визначеннями, ХХ-ХХІ століття також називають часом панування ідеологій.  Ідеологій, які майже завжди розглядали людину в якості засобу до встановлення того або іншого типу панування – чи то національного, релігійного, чи класового, або бюрократичного, – але обов’язково такого, що протистояло б людській свободі, а відтак і справедливості. Панування ідеології будь-якого ґатунку завжди прагнуло до знищення самосвідомості особистості, і нав’язуючи фальшиві цінності на індивідуальному та суспільному рівні по самій своєї суті протистоїть істині, добру та культурі. Наше суспільство розколоте. Розшарування та суперечності з кожним днем поширюються. Брехня та аморальність стали нормою та повсякденною суттю політичного та суспільного життя. Християнство надає можливість повернутися до універсальних цінностей, які покладені в основу добробуту сучасної європейської цивілізації. Це загальнолюдські цінності, які не підвладні ніяким політичним кон’юнктурам, які підносять на найвищий щабель людську особистість і утверджують права та свободи людини. Віссю європейської моделі розвитку є перш за все християнство з його ідеями гуманізму, терпимості та взаєморозуміння. Сутність християнства зосереджена на особистості людини, яка має для нього абсолютну цінність. А повнота буття особистості неможлива без свободи. Примат свободи в людській природі завжди утверджувався християнським віровченням, згідно якого свобода, в тому числі в сфері духовної та освітньої творчості є аспектом богоподібності людини, її належності Царству Божому.

Сучасне суспільство взагалі та система освіти зокрема стоїть перед завданням глобальної гармонізації та окультурення. Суспільство повинне отримувати духовний поштовх зі сфери освіти для того, щоб стати перш за все моральним суспільством, в якому б його членами були б носії моральних цінностей. Система освіти відчуває сильний брак духовної культури. Спостерігається розрив освіти та культури. Освіта втрачає культурний, моральний, особистісний контекст і смисл. Причина полягає перш за все у відношенні до системи освіти як до сукупності знань. Існує потреба збільшення уваги до особистісного духовного розвитку, формування навиків самостійного творчого мислення. Християнство виходить з того, що ніякі масштабні політичні акції чи глобальні економічні зрушення не наблизять нас ні на крок до демократії та справжньої свободи людини, доки не стане вільним її мислення. Деформована тоталітарною ідеологією людина знову і знову буде відтворювати репресивне суспільство і його мораль перш за все у власній свідомості, суспільній діяльності та стилі мислення.

Система освіти не повинна ставити за мету виховання особистості згідно з певним ідеологічним панівним світоглядом. Духовна культура є тим середовищем, яке породжує і розвиває особистість. Тому той, хто навчається, повинен розглядатися не в якості засобу для реалізації існуючої схеми, а як самоціль  для формування в ньому розвинутої самосвідомості, уяви та тверезої самооцінки. Християнізація системи освіти передбачає, що особистість повинна бути орієнтована на творчість через саморозвиток, самодіяльне самоосягнення. У цьому випадку, особистість, яка орієнтується на культурні загальнолюдські цінності не буде нівелюватися колективістськими, індивідуалістичними чи ідеологічними схемами, а ставши творцем, буде давати імпульси культурно-творчого розвитку оточуючим, водночас сама сприймаючи їх від них.

Програма «християнізації освіти» ні в якій мірі не прагне до утвердження механічного поєднання церковно-релігійного та державного життя, що наносить цим сферам та суспільству величезних збитків. Однак відділення церкви від держави не повинне означати її відчуження від суспільства. Християнство повинно мати можливість говорити та обстоювати правду та справедливість, принципи особистого і суспільного добра, впроваджувати ці принципи в повсякденність. Воно покликане допомагати не лише своїм членам, але і суспільству, системі освіти загалом в знаходженні якщо й недосконалих шляхів вирішення моральних та соціальних протиріч, то по меншій мірі вказувати, що є кращим та переважним у світлі Євангелія.

З метою пришвидчення процесу підготовки науково-викладацького загалу, може передбачатися впровадження на базі апробаційного вищого навчального закладу України системи перепідготовки викладацьких кадрів зі сфери базового наукового потенціалу, який має безпосереднє відношення до суспільного життя (політика, економіка, право, релігієзнавство, державне управління) за допомогою відповідних фахівців-теологів із системи світської вищої школи західноєвропейських країн. Вибір саме західноєвропейських фахівців обумовлюється значним багаторічним досвідом підготовки спеціалістів у цій галузі в системі ВНЗ світського типу, а також апробацією його в ситуації конфесійного і громадсько-політичного різномаїття в структурі розвиненої демократії. Дослідження і вивчення теологічних систем інших релігій  є можливим здійснювати в межах загальнонормативних курсів, зокрема, “Порівняльної теології”, “Теології політики” тощо.

                У зв’язку з тим, що з кожним роком буде збільшуватися потреба у висококваліфікованих фахівцях в галузі теології широкого економіко-політичного та правового профілів, виникає можливість отримання державного замовлення і, відповідно, фінансування підготовки вищезгаданих фахівців з боку органів державної влади, установ і органів місцевого самоврядування. А також в якості додаткових джерел фінансування можуть постати релігійні структури, громадсько-політичні організації, зацікавлені у цільовій освіті та перепідготовці своіх співробітників, міжнародні наукові та просвітницькі фундації. Є можливим передбачити залучення студентів ВИШу, на базі якого буде здійснюватися реалізація даної програми до викладацької та дослідницької роботи в рамках вищевказаних курсів. Це дозволить:

            1.стимулювати практичний інтерес широкого студентського загалу до теології, християнства як до сучасного суспільного та світоглядного явища, зруйнує стереотипи сприйняття його як ритуалізованої обрядової структури;

2. виявити з-поміж студентів талановиті особистості;

3.неформалізує творчий саморозвиток студентства, оскільки розширить можливості творчого та фахового зростання;

4. розширить простір професійної соціалізації випускників.

Християнство формує патріотизм, який є відчуттям відповідальності за власну свободу і обов’язково передбачає вільне мислення людини. Патріотизм, як особливий вид любові до спільних духовних цінностей членів національної та політичної спільноти, її культури, однаково протистоїть  як націоналізмові, так і денаціоналізації. Він сформувався в християнській традиції любові та поваги до ближнього та підтримки його прав і свобод. І повинен вести до суспільної солідарності та  утвердження права у всій його широті. Будь-яка інша його форма –  це моральна та суспільна деформація.

Пропонована програма є спрямованою на формування творчого саморозвитку, вільного мислення, сприятиме утвердженню серед широкого загалоосвіття усвідомленого патріотизму. Для апробаційного вищого навчального закладу в результаті це сприятиме підвищенню його рєйтингу, збільшення кількості абітурієнтів, використовуватися у сфері денної та заочної освіти, в системі перепідготовки фахівців та надання другої вищої освіти.