«Методологічні передумови інтегрування агіографії в систему сучасної гуманітарної освіти»

Лаппо Віолетта Валеріївна

м. Коломия Івано-Франківської області (Україна)

Напрям ІІ. Гуманітарна освіта

Секція 1. Гуманітарна освіта: Між Болонським процесом та традиціями  європейських університетів

За своїм визначенням гуманітарна освіта безпосередньо звернена до людини – її інтелекту й емоційної сфери душі, усвідомлення пошуку власного життєвого призначення та свого місця в суспільстві  [1;с.274].

Проте на сьогодні гуманітарне знання перебуває на низькому рівні. Здебільшого воно позбавлене своєї основної функції – науково осмислювати соціально-культурний досвід людства, країни, спільноти, особистості. Відтак цикл гуманітарних дисциплін повинен об’єднуватись традиціями світової й вітчизняної культури. Без активізації розвитку духовної культури особистості поняття «освічена людина», на жаль, означає не «культурний», а  лише «інформований». На сьогодні функціонально-професійні знання істотно «розійшлися» з гуманістичними цінностями, а відтак втрачені критерії моральності й духовності. Усе це проявляється в симптомах зниження загального культурного рівня, антисоціальній поведінці людей, у розвитку псевдокультурних й антикультурних тенденцій.

      Значний вплив на духовне відродження суспільства здатна здійснити агіографічна література, що являє собою багатовіковий пласт культурно-історичної і духовно-етичної спадщини.

        Агіографічна література об'єднує в собі твори двох жанрів: «житія святих», в яких описано життя і діяльність людей, визнаних святими і святозавітна спадщина - духовно-етичні  повчання Отців та Вчителів Церкви [2;с.39].     

     Ознайомлення підростаючого покоління з агіографією обумовлене тим, що саме життєписи і творіння святих покликані бути прикладом для наслідування. Їх канонічність і повторюваність вказує на основні рівні духовного життя особи, яка у своєму захопленні подвижництвом святого прагне здійснити перетворення від «омріяного» - в практичну діяльність.

        Припускаємо, що цей жанр літератури може видатись малоцікавим через нерозуміння змісту агіографічних творів і значущості «житійних» традицій для духовних пошуків сучасної людини. Це завдання (і ряд інших) належить вирішити педагогам гуманітарних дисциплін, які прагнуть залучити сучасну молодь до витоків загальнолюдських етичних цінностей.

       Моральне становлення особи визначається наявністю певних духовно-етичних якостей. До духовно-етичних якостей особи відносять сором, совість, обов¢язок, відповідальність, прагнення до добра (доброчесність). У агіографічній літературі перелічені духовно-етичні якості позначені найбільш рельєфно і складають моральну квінтесенцію їх змісту. Саме це і є визначальною умовою впровадження агіографії у курси загальногуманітарного циклу «Етики»», «Педагогіки і психології», «Філософії», «Релігієзнавства», «Історії вітчизняної та зарубіжної культури» та ін.

  Можливо така пропозиція викликатимете певний скептицизм, позаяк не всі студенти сучасних ВНЗ ідентифікують себе з Християнством, і тому знайомитись з життєописами святих їм не потрібно. На таке зауваження відповімо, що значна кількість українського студентства визнає свою приналежність до різних гілок християнства. Водночас зауважимо, що практично у кожній релігії існує поняття «святості» й релігійна традиція зберігає численні оповіді про людей, яких визнано святими. Приміром у буддизмі їх називають архатами [3;с.91]. Щодо студентів, які визнають себе вільними від будь-яких релігійних переконань, то існує загальновизнана сентенція про те, що атеїстичні погляди для освіченої людини не звільняють її від прилучення до  культурної спадщини людства й ознайомлення з її кращими зразками (навіть, якщо за своїм змістом багато зразків є релігійними). Існує безліч прикладів, коли люди, які визнавали себе атеїстами, із захопленням вивчали «житія» святих в якості пам’яток стародавньої літератури.

      Вивчення агіографічної літератури передбачає наявність у викладача певних фахових  здібностей, зокрема:

-     здатність зацікавлювати слухачів проблемами духовно-етичного вдосконалення;

-     вміння організовувати усвідомлену діяльність при ознайомленні з агіографічними творами;

-     готовність до дискусійного обговорення питань духовно-етичного змісту;

-     навики дослідницької, мистецтвознавчої, культурологічної діяльності;

-     компетентність у визначенні духовно-етичної квінтесенції «житія» або творчої спадщини конкретного святого (або святих);

-       здатність формувати у студентів власне ставлення до життя на основі прикладів представлених в агіографічній літературі;

-       уміння інтегрувати духовно-етичний потенціал агіографії в процес особистісного зростання студента.

     До провідних умов ефективності вивчення агіографічної літератури у сучасному ВНЗ відносимо:

1)   системність матеріалу, що вивчається (розробка альтернативних учбових програм для дисциплін загальногуманітарного циклу);

2)   науковий підхід до певної проблеми  порушеної в творі, що вивчається;

3)   набуття фундаментальних знань історичного, культурологічного, філософського й релігієзнавчого спрямування;

4)   використання значної кількості фото, відео, і аудіо матеріалів;

5)   спільне групове обговорення прочитаного;

6)   визначення шляхів і способів  застосування набутих знань в повсякденному житті.

     Опанування вивченим матеріалом має за мету перетворення засвоєного у особистісні переконання. Найбільш характерними показниками означеного процесу виступають: 

-   наявність особистої позиції щодо проблем гуманності, моральності, духовності;

-   прагнення до самовдосконалення;

-   здатність виявляти й аналізувати морально-етичну квінтесенцію агіографічного твору;  

-   бажання здійснювати проектно-дослідницьку роботу (реферат, доповідь, виступ, диспут).

Проте головним результатом вивчення агіографічної літератури має стати духовне зростання, що виявляється як в повсякденній поведінці, так і в конкретних вчинках. Адже саме практична діяльність якнайкраще відображає духовну сутність людини.

Отже, гуманізація освітнього процесу є однією з найактуальніших проблем педагогіки вищої школи. Вирішення проблем гуманізації й гуманітаризації освіти у ВНЗ пов'язане з гуманізацією всього життя нашого суспільства й спрямоване на формування людини як особистості. Гуманізація освітнього процесу у ВНЗ повинна насамперед сприяти мотивації до самовдосконалення, виявлення й розвитку творчого потенціалу, самореалізації особистості; розвивати вміння й бажання до співробітництва і гуманних взаємовідносин. З цією метою пропонуємо інтегрувати в цикл загальногуманітарних дисциплін вивчення агіографії, з огляду на її морально-етичний зміст та відображають шлях духовного сходження особистості.   

Список літератури

1.    Філософський енциклопедичний словник. – К., 2003.– 945 c.

2. О вере и нравственности по учению Православной Церкви.– М., 2000.– 368 с.

3. Васильев В.П. Буддизм, его догматы, история и литература.– СПб, 1991.– 282 с.