Напрям ІІ: ”Гуманітарна освіта”

СекціяІ: Гуманітарна освіта: між Болонським процесом

 і традиціями європейских університетів

Сьогодні питання гуманізації людських відносин потребує особливої уваги в контексті суспільних трансформацій не лише національного, але й загальнолюдського масштабу. Суспільно-економічні і політичні зміни, що відбуваються у нашому суспільстві, проектуються на потреби, позиції та цінності особистості. Навчально-виховний процес повинен сприяти формуванню в молодої людини здатності виявити моральні позиції та етичні погляди в соціумі, реалізувати свої сили, проявити творчу ініціативу, пізнати себе. Оскільки принципи гуманізму передбачають вищу самодостатність, самоусвідомлюючу значимість людини. Разом з тим, гуманістичні принципи  проголошують антилюдським все, що сприяє відчудженню і самовідчудженню людини. 

Антилюдська суспільна практика спричинила кризу принципів гуманізму, в умовах якої молода людина опинилася в ситуації, коли старі традиційні цінності відживають, натомість під впливом ЗМІ формуються нові пріоритеті та вартості. Йдуть у минуле старі цінності їхніх дідів і батьків, що колись давали їм велику надію, а сьогодні вони повинні турбуватися про іншу систему взаємовідносин. Виникає закономірне питання: а чи реальна у суспільстві надія на подальший розвиток гуманістично орієнтованої політики, ідеології, соціальних стандартів? Так часто сьогодні заховані вони під загальним змістом, словоблуддям можновладців, які абсолютизують матеріальні блага, обіцяють «чесну владу», надають пріоритет економічному, забуваючи про Людину.

Попри всі декларації, сьогодні вітчизняна державна політика не є людиноцентричною. Ера «українського гуманізму» є утопічною, на відміну від розвинених європейських країн, де людина забезпечена, впевнена в майбутньому. Особистість виступає центром державної політики, де панує світ духовних бажань людини, де можливо здійснювати пошуки ідеалів свободи, хоча й трактуються вони по-різному. Абстрактне сприйняття Людини суспільством і владою призводить до зубожіння, обездоленості, зневіри.

Українська буржуазія, в якої ще продовжується процес безперервного зростання економічної могутності, генезису фінансово-правових норм і правил, переходить до витончених антигуманних форм ставлення до людського фактору. Вони проявляються в економіці, політиці, але найвиразніше – в освіті та культурі. Українські «нуворіші» прекрасно розуміють, що вони є зовнішнім об’єктом, чий вплив повинен облагороджувати молоду людину, впливаючи на її моральну свідомість.

Відбувається повне захоплення простору людини антигуманними ідеями, діями, егоїстичними поглядами. Всі сфери буття людини прагматизуються, перевага надається особистим інтересам, переоцінюються взаємовідносини, протиріччя не дають визначитися людині, формується віртуальна реальність.

Необхідний пошук нових по формі і змісту орієнтирів, які були б спрямовані на подолання внутрішньої спустошеності, формування переконаності у неповторності свого індивідуального життя, своєї особистості, на вираження душі своєї, свободи,  ментальності.

І хоча «гуманізм» в класичному розумінні передбачає відвернення від Бога і повернення до людських справ, велику вагомість вартості людини, її володіння над природою, піднесення її свободи і гідності, без релігійного виховання гуманітарна освіта не буде всебічною. Гуманістичне вчення не зможе повністю осягнути природи самої людини, що постійно відчуває свою обмеженість та залежність від Творця. Гуманізм сьогодення не може обійтися без звернення до Бога, що є необмеженим Добром, судить за скоєне Зло. Християнство високо цінує людину, обожествляючи її. А Людина, знаходячи допомогу у Бога, завжди і скрізь прагне до прекрасного, доброго, істинного, розумом відірватися від умовних речей і наблизитися до безкінечності.

Тоді Людина самостійно зможе відрізнити правду від обману, мати особисте судження про істинність речей. Християнський світогляд принесе нове бачення багатьох сьогоднішніх проблем, а міцні підвалини Віри допоможуть подолати духовний вакуум в Україні.

Здійснюючи етичні вчинки і діючи у відповідності зі своїм волевиявленням, Людина сама стане на шлях, що приведе її до вдосконалення і щастя. Оскільки цінності християнської етики є істинними, вони допоможуть людині розвинути свої природні здібності.

Моральні якості українців генетично споріднені з принципами християнської моралі. Тому при вивченні гуманітарних наук потрібно знаходити приклади мужності і мудрості українців, доброзичливості, честі, гідності, що сприятимуть відродженню українського менталітету і моральності.