Головна
Реєстрація
Вхід
Понеділок
24.07.2017
06:50
| RSS
Студентське наукове товариство Інституту філософської освіти і науки


  • Головна сторінка
  • Інформація про сайт
  • Каталог файлів
  • Каталог статей
  • Форум
  • Фотоальбоми
  • Гостьова книга
  • Зворотній зв'язок
  • ПРОЕКТ ПГК
  • Дошка оголошень
  •  
    
    Наша електронна скринька NTSA_IFON@NPU.EDU.UA
     Дневник 
    Головна » 2009 » Жовтень » 20 » Гуманітарна освіта. Секція: 1. Гуманітарна освіта між Болонським процесом та традиціями. Автор роботи: О.О. Коротун
    17:23
    Гуманітарна освіта. Секція: 1. Гуманітарна освіта між Болонським процесом та традиціями. Автор роботи: О.О. Коротун

    «До питання структури іншомовної комунікативної компетентності»


    Коротун Олена Олександрівна, старший викладач ВДПІГ

    Київського національного торговельно-економічного університету

    Напрям ІІ: гуманітарна освіта

    Секція 1: Гуманітарна освіта: між Болонським процесом та традиціями європейських університетів


    Іншомовна комунікативна компетентність (ІКК) студентів-іноземців – багатогранна та всеосяжна характеристика особистості, тому питання про дефініцію її сутності та розрізнення її структурних компонентів є проблемним, оскільки часто межі складових частин є прозорими та умовними. Однак, слід констатувати, що поділ ІКК на компоненти є необхідним, хоча й умовним, оскільки у життєдіяльності конк­ретної особистості окремі компоненти ІКК існують в єдності та взаємопроникненні.

    Уважне вивчення як вітчизняних, так і зарубіжних досліджень дають підстави стверджувати, що й досі не існує дослідження змісту, структурних компонентів та функціональних властивостей іншомовної комунікативної компетентності іноземних студентів з огляду на їх допрофесійну підготовку. При розробці структури іншомовної комунікативної компетентності студентів-іноземців пропонується враховувати вітчизняний і міжнародний досвід, по-перше, комунікативної підготовки в системі навчання, її зміст і організацію, а, по-друге, на загальновизнані лінгвістичні теорії мовленнєвої комунікації.

    У науці сформовані різні підходи до характеристики структури, орієнтації і динаміки спілкування, визначення його видів і функцій. Останнім часом вивчення мовленнєвої комунікації, зокрема, іноземних студентів зазнало глибоких змін: традиційний формально граматичний підхід змінився на більш широкий комунікативно-діяльнісний підхід, що бере до уваги соціо-, психо- і нейролінгвістичні фактори у доповнення до суто лінгвістичного.

    У Рекомендаціях Ради Європи (далі – РРЄ) види мовленнєвої діяльності трактуються наступним чином: 1) рецептивні види мовленнєвої діяльності: аудіювання, читання, аудіовізуальна рецепція (відео, аудіо, телебачення, Інтернет); 2) продуктивні види мовленнєвої діяльності: усна продукція (говоріння, співи, читання вголос від об’яв та інструкцій до доповідей); писемна продукція: від заповнення бланку, написання заяви до власної продукції; 3) інтерактивні види мовленнєвої діяльності: усна інтеракція (починаючи з елементарного обміну репліками до інтерв’ю, переговорів); писемна інтеракція (від звичайної записки до участі в комп’ютерних конференціях); 4) посередницька діяльність, тобто переклад (у трактовці РРЄ). Іншомовна комунікативна компетентність, згідно з РРЄ, обіймає такі компетенції, як: 1) соціокультурна компетенція (це не лише знання особливостей тієї чи іншої країни і мови, а і здатність діяти у рамках цього суспільства); 2) мовленнєва компетенція (мовлення, аудіювання, читання, письмо); 3) прагматичні компетенції раніше вони називалися загальноучбові вміння і навички: а) дискурсивні – це здатність керувати мовленням і структурувати його у відповідності з темою; б) функціональні - здатність продуціювати всі форми мовленнєвих висловлювань; в) компетенції інтеракції – здатність до соціальної взаємодії за певними схемами, моделями, починаючи від знайомства до інших ритуалів.

    Описані компетенції тісно пов’язані. Отже, виділені компетенції, які формують іншомовну комунікативну компетентність іноземних студентів, – це ті результати, яких необхідно досягти в процесі навчання на підготовчому відділенні.

    Таким чином,  іншомовна комунікативна компетентність складається з багатьох компонентів, які повинні взаємодіяти, якщо необхідно дійти до мовного порозуміння. Головними компонентами іншомовної комунікативної компетентності можна визначити такі: а) лінгвістичні компоненти – говоріння, розуміння на слух, письмо, читання і т. ін.; б) прагматичні компоненти – уміння кодувати і декодувати повідомлення за вербальними і невербальними каналами, знання і вміння вступити в мовленнєвий контакт у конкретних ситуаціях, тобто знати як будується діалог, дискусія, як можуть бути використані невербальні засоби, такі як жести, міміка; в) соціокультурні компоненти: для успішності комунікації важливо слідувати правилам соціальних умовностей, наприклад, правилам ввічливого спілкування, звертати увагу на прийняті норми у відносинах між поколіннями, полами, соціальними групами. Слід також брати до уваги культурні умовності. Успішність іншомовної та інтеркультурної комунікації передбачає знання таких культурних структур, до того ж і наявність особистих якостей, серед яких виділяються, насамперед, толерантність і готовність визнавати інших.

    Як вже зазначалося вище, в останні роки впроваджуються в Україні Рекомендації Ради Європи з мовної освіти, у т. ч. з питань формування, розвитку й оцінювання комунікативної компетенції. У РРЄ дається широкий, хоча і не універсальний, консенсус про кількість та природу рівнів володіння мовою. Як зазначає авторський колектив РРЄ, запропоновані шість рівнів комунікативної компетентнсті покривають Європейський навчальний простір у відповідності до цілей тих, хто вивчає мови. Дослідниками виділено рівні А, В, С, де рівень А1 відповідає інтродуктивному або рівню “відкриття” (елементарний користувач), рівень А2 — середній або рівень “виживання”. Рівень В (незалежний користувач) обіймає також два підрівні: рубіжний В1 і просунутий В2. Рівень С (досвідчений користувач) поділяється на автономний С1 та компетентний С2 підрівні. З метою орієнтування викладачів, студентів та інших користувачів у межах освітньої системи з певною практичною метою представлений детальний розгляд, де наведено головні категорії застосування мови на кожному із шести рівнів. Якщо подивитись на ці шість рівнів, то видно, що вони є відповідно розширеною інтерпретацією класичного поділу на базовий, проміжний (середній) і просунутий рівні. Важливо, що встановлення складу загальнорекомендованих рівнів ніякою мірою не обмежує спосіб, який різні навчальні установи (ширше — системи освіти, у т. ч. й професійної) можуть обирати для організації або опису власних систем рівнів та їх модулів. Спираючись на думку розробників РРЄ, загальнорекомендовані рівні комунікативної компетенції доцільно було б по-різному представити відповідно до різних цілей. Тому, ми вважаємо, що на основі освітньо-кваліфікаційних та кваліфікаційних характеристик, рівнів та критеріїв оцінювання результативності роботи факультету довузівської підготовки студентів-іноземців, а також загальнорекомендованих РРЄ рівнів комунікативної компетентності можуть бути визначені також рівні іншомовної комунікативної компетентності студентів-іноземців у допрофесійній підготовці.

    Переглядів: 676 | Додав: San-Antonio | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]

    Форма входу

    Календар
    «  Жовтень 2009  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
       1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    262728293031

    Друзі сайту

    Copyright MyCorp © 2017
    Сайт управляється системою uCoz