«До питання структури іншомовної комунікативної компетентності»
Коротун Олена Олександрівна,
старший викладач ВДПІГ
Київського національного
торговельно-економічного університету
Напрям ІІ: гуманітарна освіта
Секція 1: Гуманітарна освіта: між
Болонським процесом та традиціями європейських університетів
Іншомовна комунікативна
компетентність (ІКК) студентів-іноземців – багатогранна та всеосяжна
характеристика особистості, тому питання про дефініцію її сутності та
розрізнення її структурних компонентів є проблемним, оскільки часто межі
складових частин є прозорими та умовними. Однак, слід
констатувати, що поділ ІКК на компоненти є необхідним, хоча й умовним, оскільки
у життєдіяльності конкретної особистості окремі компоненти ІКК існують в
єдності та взаємопроникненні.
Уважне вивчення як
вітчизняних, так і зарубіжних досліджень дають підстави стверджувати, що й досі
не існує дослідження змісту, структурних компонентів та функціональних
властивостей іншомовної комунікативної компетентності іноземних студентів з
огляду на їх допрофесійну підготовку. При розробці структури іншомовної
комунікативної компетентності студентів-іноземців пропонується враховувати
вітчизняний і міжнародний досвід, по-перше, комунікативної підготовки в системі
навчання, її зміст і організацію, а, по-друге, на загальновизнані лінгвістичні
теорії мовленнєвої комунікації.
У науці сформовані різні підходи
до характеристики структури, орієнтації і динаміки спілкування, визначення його
видів і функцій. Останнім часом вивчення
мовленнєвої комунікації, зокрема, іноземних студентів зазнало глибоких змін:
традиційний формально граматичний підхід змінився на більш широкий комунікативно-діяльнісний підхід, що бере до уваги соціо-, психо- і нейролінгвістичні
фактори у доповнення до суто лінгвістичного.
У Рекомендаціях Ради Європи (далі – РРЄ) види мовленнєвої
діяльності трактуються наступним
чином: 1) рецептивні види мовленнєвої діяльності:
аудіювання, читання, аудіовізуальна рецепція (відео, аудіо, телебачення,
Інтернет); 2) продуктивні види мовленнєвої діяльності: усна продукція (говоріння, співи, читання вголос від об’яв
та інструкцій до доповідей); писемна продукція: від заповнення бланку,
написання заяви до власної продукції; 3) інтерактивні види мовленнєвої
діяльності: усна інтеракція (починаючи з
елементарного обміну репліками до інтерв’ю, переговорів); писемна інтеракція
(від звичайної записки до участі в комп’ютерних конференціях); 4) посередницька
діяльність, тобто переклад (у трактовці РРЄ). Іншомовна комунікативна
компетентність, згідно з РРЄ, обіймає такі компетенції, як: 1) соціокультурна компетенція
(це не лише знання особливостей тієї чи іншої країни і мови, а і здатність
діяти у рамках цього суспільства); 2) мовленнєва компетенція (мовлення,
аудіювання, читання, письмо); 3) прагматичні
компетенції – раніше вони
називалися загальноучбові вміння і навички: а) дискурсивні – це здатність керувати мовленням і
структурувати його у відповідності з темою;
б) функціональні - здатність продуціювати всі форми мовленнєвих висловлювань;
в) компетенції інтеракції – здатність до соціальної взаємодії за певними
схемами, моделями, починаючи від знайомства до інших ритуалів.
Описані
компетенції тісно пов’язані. Отже, виділені компетенції, які формують іншомовну комунікативну
компетентність іноземних студентів, – це ті результати, яких необхідно досягти
в процесі навчання на підготовчому відділенні.
Таким
чином, іншомовна комунікативна
компетентність складається з багатьох компонентів, які повинні взаємодіяти,
якщо необхідно дійти до мовного порозуміння. Головними компонентами іншомовної
комунікативної компетентності можна визначити такі: а) лінгвістичні компоненти
– говоріння, розуміння на слух, письмо, читання і т. ін.; б) прагматичні компоненти – уміння кодувати і
декодувати повідомлення за вербальними і невербальними каналами, знання і
вміння вступити в мовленнєвий контакт у конкретних ситуаціях, тобто
знати як будується діалог, дискусія, як можуть бути використані невербальні
засоби, такі як жести, міміка; в) соціокультурні компоненти: для успішності
комунікації важливо слідувати правилам соціальних умовностей, наприклад,
правилам ввічливого спілкування, звертати увагу на прийняті норми у відносинах між поколіннями, полами, соціальними групами.
Слід також брати до уваги культурні умовності. Успішність іншомовної та
інтеркультурної комунікації передбачає знання таких культурних структур, до
того ж і наявність особистих якостей, серед яких виділяються, насамперед,
толерантність і готовність визнавати інших.
Як вже зазначалося вище, в останні
роки впроваджуються в Україні Рекомендації Ради Європи з мовної освіти, у т. ч.
з питань формування, розвитку й оцінювання комунікативної компетенції. У РРЄ дається широкий, хоча і не універсальний, консенсус про кількість
та природу рівнів володіння мовою. Як зазначає авторський колектив РРЄ,
запропоновані шість рівнів комунікативної компетентнсті покривають Європейський
навчальний простір у відповідності до цілей тих, хто вивчає мови. Дослідниками
виділено рівні А, В, С, де рівень А1 відповідає інтродуктивному або рівню “відкриття”
(елементарний користувач), рівень А2 — середній або рівень “виживання”. Рівень
В (незалежний користувач) обіймає також два підрівні: рубіжний В1 і просунутий
В2. Рівень С (досвідчений користувач) поділяється на автономний С1 та компетентний
С2 підрівні. З метою орієнтування викладачів, студентів та інших користувачів у
межах освітньої системи з певною практичною метою представлений детальний
розгляд, де наведено головні категорії застосування
мови на кожному із шести рівнів. Якщо подивитись на ці шість рівнів, то видно, що вони є
відповідно розширеною інтерпретацією класичного поділу на базовий, проміжний
(середній) і просунутий рівні. Важливо, що встановлення складу загальнорекомендованих рівнів ніякою мірою
не обмежує спосіб, який різні навчальні установи (ширше — системи освіти, у т.
ч. й професійної) можуть обирати для організації або опису власних систем
рівнів та їх модулів. Спираючись на думку розробників РРЄ, загальнорекомендовані
рівні комунікативної компетенції доцільно було б по-різному представити
відповідно до різних цілей. Тому, ми вважаємо, що на основі
освітньо-кваліфікаційних та кваліфікаційних характеристик, рівнів та критеріїв
оцінювання результативності роботи факультету довузівської підготовки студентів-іноземців,
а також загальнорекомендованих РРЄ рівнів комунікативної компетентності можуть
бути визначені також рівні іншомовної комунікативної компетентності
студентів-іноземців у допрофесійній підготовці.
|