Напрям ІІ:Гуманітарна освіта

Секція 1: Гуманітарна освіта:між Болонським процесом та традиціями європейських університетів

          Зараз відбуваються серйозні зміни у вищій освіті України, тобто йде впровадження кредитно – модульної системи  навчання. Реалізація принципів Болонського процесу повинна сприяти підвищенню якості підготовки фахівців.Але однією з  проблем гуманітарної освіти залишається виховання сучасної студентської молоді. Цей процес повинен відбуватися на християнських засадах у річищі ноосферного світогляду. В структурі ноосфери можна виділити такі складові як людство, суспільні системи, сукупність наукових знань, суму техніки і технологій в єдності з біосферою.

           З цього приводу необхідно застосувати наукові праці великого вченого ХХ століття В.Вернадського, який мав не просто „європейський погляд” на розвиток вищої школи, а взагалі  мислив глобально. Найважливішими основами  реформи в освіті він зазначав принципи раціональності та духовності. Виходячи з власної концепції ноосфери, вчений зауважував, що наукове знання повинно виступати „єдиною формою духовної культури, загальної для всього людства”.

Для того, щоб формувати духовність у cучасного студентства, викладачу необхідно самому зрозуміти зміст цього поняття. Духовність — це спосіб розбудови особистості, це зустріч із внутрішнім "Я". Це — буття, осяяне Духом. Дух – це одна з трьох невід’ємних структурних рівнів організації людини. Найдосконаліше Боже творіння – людина виявляє собою єдність тіла, духа й душі. “І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею» [1М.2:7]

 Продовжуючи цю думку, ми стверджуємо, що духовність - це стосунки людини з Богом, це глибоке розуміння змісту й наслідків учинку Ісуса Христа. Він – найдосконаліша особистість, який своїм вчинком відновив взаємини людини з Господом, що були втрачені через вчинок Адама. Перша людина здійснила свій вибір – стала на шлях гріха, який сьогодні продовжує руйнувати життя. Це  розлучення, пияцтво, наркоманія, злочини, брехня, розпуста, безвідповідальність, заздрість, байдужість, сварки  тощо. Але Ісус взяв на себе всі наші гріхи, добровільно пішов на хрест і переміг смерть. І кожному, хто вірить в Ісуса, Бог дає вічне життя, бо «Господь хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» [1Тим.2:4].

         Історія сумісного існування людини та природи є поєднанням двох тенденцій. По-перше, з розвитком суспільства на планеті і його продуктивних сил постійно та стрімко розширяється панування людини над природою. По-друге, постійно заглиблюються суперечності в антропоценозах. Про страшний занепад моралі, людського духу попереджали видатні релігійні діячі сучасності – Папа Римський Іван Павло ІІ, священик Олександр Мень та інші, справедливо вважаючи однією з причин кризи людського духу – занурення в матеріальне, поклоніння не Богові, а Мамоні, відрив від Матері-Природи, нехтування її правилами й законами. Проблема виживання людства, загроза екологічної катастрофи, втрата людиною власної гідності – невирішенні питання. В зв’язку з цим актуальність ноосферного виховання студентства полягає у застосуванні християнських принципів. Реально  планету може врятувати тільки духовно зріла молодь, що знає Христа і є нашим майбутнім.

         Метою дослідження було застосування біблійних принципів у ноосферному вихованні студентства. Об’єкт дослідження – духовні пошуки студентської молоді. Предмет дослідження – процес виховання на  християнських засадах у вивченні предмету «Культура сімейно-психологічних взаємин (КСПВ). Дослідження проводилося протягом 2003 - 2009 років за методом включеного спостереження та формуючого експерименту в студентських колективах  факультетів обліку і фінансів  та економіки і менеджменту Полтавської державної аграрної академії.

         Ноосфера - новий емоційний стан біосфери, при якому розумна діяльність людини стає вирішальним чинником її розвитку. На жаль, людство, створивши безліч технологічних пристроїв, досі не підняло морально-естетичного рівня сучасних поколінь. Людина забула про милосердя і що воно означає, проте  чинить ненависть і беззаконня. Але для такої поведінки у Біблії є чітка альтернатива: „А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, здержливість, лагідність!”   [Гал.5:22-23].  

         В.Вернадський як вчений, сформувався, вивчаючи філософські трактати Г.Сковороди.  Вся творчість видатного філософа „серця” виходить з розуміння того, що людство може об'єднати тільки праця із суспільною користю і особистим щастям, тобто «споріднена праця». Праця ж "неспоріднена" - джерело деградації і людини і всього суспільства. Сучасна екологічна криза - це свідчення того, що людство займається в основному "неспорідненою" працею, не хоче розвивати свої здібності. Тільки на основі пізнання людиною свого призначення у суспільстві можна перейти на перспективну траєкторію розвитку. Святе Писання спрямовує людину на  необхідность отримувати знання. «Своє серце зверни до навчання, а вуха свої – до розумних речей»[Пр.23:12].

          Для більшості молодих людей існує лише горизонтальний розвиток особистості, тобто розвиток здібностей та емоційних проявів характеру. В результаті всі сили душі спрямовані не на вільний прояв своєї богодарованої природи, а на обслуговування самоствердження. У студентства ми повинні формувати вертикальний розвиток, тобто розвиток духовних сенсів, сил душі й духу.  Вертикальний розвиток особистості можливий лише на основі застосування християнських принципів виховання. Це потрібно для нормального сприймання існуючої дійсності, для формування кращих якостей характеру, для успіху, для створення міцної родини, для збереження найкращих досягнень культури.

 Релігійність і патріотизм — головні джерела традиційного виховання українських дітей від часів Київської Русі. Служіння Богові й Батьківщині — це дві абсолютні цінності українського народу, які були, є і будуть фундаментом цивілізованого суспільства. Щоб застерегти молодь від поганих вчинків, необхідно орієнтувати її на самоконтроль, на збереження серця свого від негативної мотивації. „Над усе, що лише стережеться, серце своє стережи, бо з нього походить життя„ [Пр. 4:23]. За таким принципом виховував своїх дітей Володимир Мономах: «треба мати душі чисті, непорочні, тіла худі, лагідну бесіду і в міру слово Господнє; при старих — мовчати, премудрих — слухати, старшим — покорятися, з рівними і меншими — приязнь мати; без лукавства розмовляти, багато розуміти; не лютувати словом, не хулити розмовою, не надміру сміятися, до жінок недостойних не говорити; долу очі мати, а душу — вгору; уникати, не старатися повчати легковажних. Якщо ж хто з вас може іншим помогти — од Бога нагороди нехай той сподівається, і вічними благами він пораює».  Розуміння духовного положення подружжя в родині студенти отримують, вивчаючи предмет «Культура сімейно-психологічних відносин». Чоловік і жінка доповнюють один одного, виконуючи різні ролі в родині. Це веде до реалізації основної мети шлюбу - стати єдиним цілим у подружжі. „І стануть вони одним тілом” [1М.2:24]. Студентам постійно пояснюється  гріховність консенсуального співжиття, а також зради. Бо сказано:  ”Тому свого Духа пильнуйте і дружину юнацтва свого не зраджуйте!” [Мал.2:15]. Коли у суспільстві існують щасливі родини, то воно загалом зміцнюється.