Головна
Реєстрація
Вхід
Середа
22.11.2017
20:24
| RSS
Студентське наукове товариство Інституту філософської освіти і науки


  • Головна сторінка
  • Інформація про сайт
  • Каталог файлів
  • Каталог статей
  • Форум
  • Фотоальбоми
  • Гостьова книга
  • Зворотній зв'язок
  • ПРОЕКТ ПГК
  • Дошка оголошень
  •  
    
    Наша електронна скринька NTSA_IFON@NPU.EDU.UA
     Дневник 
    Головна » 2009 » Жовтень » 14 » Гуманітарна наука. Секція: 3.Критерій адекватності гуманітарного знання: принципи, методи та підходи. Автор роботи: Д.В. Хмельницький
    18:37
    Гуманітарна наука. Секція: 3.Критерій адекватності гуманітарного знання: принципи, методи та підходи. Автор роботи: Д.В. Хмельницький
    „Ефективна взаємодія органів місцевого самоврядування із засобами масової інформації”
     
     
    Хмельницький Данило Вікторович, студент інституту журналістики

    Національного університету імені Тараса Шевченка, Київ

    Напрям І: Гуманітарна наука

    Секція 3: Критерії адекватності гуманітарного знання: принципи, методи та підходи.

      

    Перехрестя й інтеграцію гуманітарних, соціальних наук сьогодні можна спостерігати у таких сферах, як журналістика, PR - технології, управління й організація владних структур. Саме через необхідність співпраці, спеціалістам кожної з цих сфер сьогодні доводиться пильно придивлятися одне до одного, переймаючи певні знання й навики. Постає необхідність дослiдження актуальної теми: ефективності взаємодії органів місцевого самоврядування із засобами масової інформації.  

    З часів здобуття незалежності в Україні політична система стає все більше масово-інформативною, а система ЗМІ – все більш політичною.

    Наслідком цього стало те, що:

    -  політики, представники всіх гілок влади все більше часу витрачають на ЗМІ;

    -  вони адаптувалися до ритму ЗМІ;

    -  вони все більше відповідають іміджу політика, створеного ЗМІ [2, с 54 - 56].

    Однак, це твердження, радше, стосується столичних урядовців, верхівки політичної еліти України. Влада ж на місцях досі обходиться без іміджевих та ПР-трюків. Тут все значно простіше. Імідж та звязки із засобами масової інформації активно починають використовуватися  лише перед виборами. Уміння „подавати” себе, висловлювати думки, мистецтво дипломатії часто-густо не сумісні з регіональним чиновником.

    Тому можемо стверджувати, що більшість „кабінетних працівників” не знають, як взаємодіяти з медіа, а деякі небезпідставно бояться медіа (за винятком випадків рекламних публікацій). Розмовляючи з журналістами, вони намагаються узагалі не торкатися „слизьких” тем і в принципі не бути відвертими. І коли доходить до інтерв’ю, у чиновника виникають проблеми із мотивацією щодо надання інформації. Щоб подолати цей барєр, державному службовцю для початку слід збагнути, чому журналісти люблять критикувати владу. Звичайно, у деяких випадках – це банальне бажання здобути дешеву популярність. Проте часто це - конструктивна критика, що має позитивний суспільний ефект.

    Владі корисно зрозуміти першопричини мас-медійної критики. Журналістів – критиканів можна умовно поділити на три групи.

    Перші – ті, хто дійсно переймаються проблемами демократичного розвитку суспільства і вважають своїм обов’язком боротися за те, щоб влада і державні інституції служили народу.

    Друга група журналістів притримується більш прагматичних поглядів. Керуючись, перш за все, бажанням не псувати стосунки з владою і отримувати певні преференції: більш широкий доступ до матеріалів про діяльность органів влади, пільгові розцінки на оренду приміщень, де розташована редакція, можливість використати владні важелі при організації передплати і т.п.

    У третьої групи працівників мас-медіа - підкреслено відсторонений, “об`єктивістський” підхід. Такі вважають, що не можуть бути ані рупором влади, ані її суддями. Вони шукають і оприлюднюють факти, а якщо факти потребують оцінки чи коментаря – залучають експертів, наводять протележну точку зору. Такий підхід прийшов до нас із західної журналістики і тільки опановується регіоналними ЗМІ. За ним – майбутнє.

    Наступне, що слід збагнути представникам влади: чому саме критику полюбляють акули пера?

    Відповідей може бути багато.

    1. Тому, що влада – це публічна робота, на яку населення міста чи області (читачі газет, слухачі, глядачі телерадіоорганізацій) висунули якихось працівників. Тобто громада має право оцінювати і, відповідно, критикувати роботу органів влади. Демократичне суспільство так влаштоване, що посади в державних органах і поведінка держслужбовців – найбільше підлягають критиці.

    2. Тому, що читачі це люблять. Інформація про погану роботу влади їм цікава.

    Отже, ЗМІ, які намагаються догодити інтересам своїх читачів-слухачів, приречені писати-говорити про це.

    3. Тому, що влада дає для цього підстави. Громадський транспорт, опалення, ремонт шляхів, стан дитячих садків – інформації про недоліки у її роботі завжди є достатньо. Чому ж журналісти мусять проходити повз цю інформацію?

    4. Тому, що газеті не надали інформації, щоб об’єктивно оцінити і висвітлити події. Влада “закриває” інформацію, не вміє чи не хоче її дати, і журналісти судять про проблеми виключно з тих джерел, які були їм доступні.

    5. Тому, що видання працюють непрофесійно, легковажно підходять до висвітлення подій і не користуються доступною інформацією в органах влади. Буває і таке.

    В будь-якому випадку критика на адресу влади в медіа не повинна засмучувати, навіть якщо вона несправедлива, на погляд керівництва міста. Згадка в мас-медіа показує, що вас знають і ви цікаві. А публічне критичне зауваження завжди дає можливість відповісти, розпочати дискусію і використати зайвий привід, щоб нагадати громаді про роботу, яку робить влада для загального добробуту [1, с 116].

    Загалом, що владі слід знати задля ефективної взаємодії органів місцевого самоврядування із ЗМІ – це: як влаштовані ЗМІ і як вони прагнуть працювати, про що хоче повідомляти редакція, яку позицію займають журналісти, коли висвітлюють суспільні питання, які вимоги висувають медіа до інформації і інформаторів?..

    Не зайве працівникам апарату дослухатися й до порад фахівців з піару та використовувати їх не лише у передвиборний час. Американські спеціалісти з ПР склали наступні правила роботи з медіа:

    1.                    Говоріть з точки зори інтересів громадськості.

    2.                    Зробіть повідомлення легкими для читання і використання.

    3.                    Повідомляйте найважливіші факти на початку.

    4.                    Не сперечайтеся з репортером, не втрачайте контроль.

    5.                    Якщо репортер ставить пряме запитання, дайте йому пряму відповідь.

    6.                    Якщо ви не знаєте відповіді на питання, просто скажіть йому про це.

    7.                    Кажіть правду, навіть якщо вона неприємна.

    8.                    Не скликайте прес-конференцію, якщо у вас немає того, що журналісти вважають новиною [3, с 470].

    Як висновок: держслужбовцям не варто боятися засобів масової інформації, натомість -  привчатися використовувати їх у власних цілях.

    Завдання ж журналістів  – переконати держпрацівників, що їм накраще співпрацювати з мас-медіа, котрі не бояться критикувати дії влади. Виступити в таких ЗМІ – популярних, демократичних – найкращий спосіб бути почутим. А отже поширювати свої ідеї найефективніше саме через такі неупереджені і збалансовані в подачі інформації медіа. Слід пам’ятати, що світ мас-медіа є основним засобом зв’язку з громадськістю. Взаємини з журналістами мають бути максимально ефективними і плідними, адже світ сьогодні значною мірою залежить від їхніх інтерпритацій, аналізів, які розповсюджують медіа.

     

    Список використаних джерел:

     

    1.                Вейсберг М. „Як владі працювати з незалежною пресою”. /Як скористатися новими можливостями інформування про свою діяльність. Українська Асоціація видавців періодичної преси/. - Київ, 2003. Ст. 116

    2.                Москаленко А. „Деградація стосунків політиків і журналістів”. /Сучасна політична культура та мас-медіа/. – Київ, 1998. Ст. 54 - 56

    3.                Почепцов Г. „Теорія масової комунікації”. – Київ, 2003. Ст. 470

    Переглядів: 441 | Додав: fon_G | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
    [ Реєстрація | Вхід ]

    Форма входу

    Календар
    «  Жовтень 2009  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
       1234
    567891011
    12131415161718
    19202122232425
    262728293031

    Друзі сайту

    Copyright MyCorp © 2017
    Сайт управляється системою uCoz