"Православно-богословська думка про нову євангелізацію світу в умовах глобалізації"

Сірокуров Євген Олександрович, аспірант Інституту філософської освіти і науки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Київ

Напрям І: Гуманітарна наука

Секція 1: Моделі соціогуманітарного знання (загальні та спеціальні)

Глобалізація для Православ’я є одним із викликів сучасного світу, адже вона впливає на морально-духовний стан людської особистості. Православно-богословська думка вважає, що глобалізація може бути корисною для християнства, враховуючи її можливості та всеосяжність.

Теперішня спроба євангелізації зтикається більше не з зовнішніми, а з внутрішніми особистісніми проблемами людини. Саме у моральному та духовному відродженні людської особистості Церква вбачає порятунок для цього світу.

Однією з культурологічних та морально-ціннісних особливостей сучасного мультикультурного світу стало майже повне нехтування людиною власної традиційної культури, перейняття та абсолютизація глобалізованого культурного сурогату.

Сьогодні християнська цивілізація перебуває у стані глибокої системної кризи. Колиска християнства – Європа стає все більше постхристиянською. Нагальною є потреба нової Євангелізації саме християнського світу, а точніше самого християнина.

Довіряючи Церкві як соціальному інституту, населення втім не прагне орієнтуватися на її цінності в особистому та суспільному житті. Це цілком звичайна споживацька настанова. Особливої гостроти набуває питання про викладання засад християнської релігії, християнської культури, християнської моралі або етики у загальноосвітніх закладах.

Для сучасної Православної Церкви євангелізація навколишнього світу є найбільшою та найголовнішою метою, особливо на власній канонічній території та серед тих людей, хто вийшов із культурного середовища православних народів («воцерковлення»).

Православна Церква вважає всі інші християнські деномінації лише такими, що відійшли від істинної Церкви. Тому суто екуменічні організації не можуть займатися євангелізацією світу.

Місія Церкви у цьому світі може носити й певний соціально-наглядовий характер у сфері духовно-ціннісних орієнтирів людської особистості.

Повалення тоталітарних комуністичних держав спричинило природний місіонерський сплеск серед їх населення, Православної Церкви зокрема.

Виникають нові православні засоби масової інформації. Масовою стала місіонерська та духовно-настановча література, створюється єдиний інформаційний простір, який об’єднує православних, допомагає у їх просвітництві та вирішенні духовних проблем.

Теперішня православна євангельська місія використовуючи новітні технічні засоби у сучасному світі має залишати незмінним свій внутрішній стрижень та дотримуватися поміркованої консервативної політики у взаємодії з навколишнім соціальним середовищем.

Підсумовуючи можна зробити висновки. Церква визнає, що сучасні місіонери відправляючись знов євангелізовувати світ, знаходяться у більш складних умовах, ніж їх брати в «апостольські» часи. Євангелізація була і залишається найважливішою справою Православної Церкви. Залишаючись консервативною організацією Церква активно використовує новітні можливості, через які можна свідчити людям про віру і православне життя. Людина глобалізованого світу все більше переймає знівельований мультикультурний стандарт. Настає час євангелізації самих християн, які відійшли від засад християнського життя. Соціальне служіння Церкви у суспільстві набуває ознак місіонерської діяльності.